Суб’єкти правової культури

Види суб’єктів правової культури

Правова культура має тісний зв’язок з нормами права, з правосвідомістю, правотвірністю, правозастосовча практика, тобто вона пов’язана абсолютно з усією юридичною діяльністю. При цьому правова культура немислима без діяльності людини і його вчинків, а також рішень, думок, які реалізуються в рамках норми права. Вона передбачає певну правонаступність в рамках свого розвитку, тобто можна спостерігати зв’язок правової культури з історією, практикою, а також іншими факторами.

Наприклад, більшовики прагнули розбити, зламати державну машину, зруйнувати наявні норма права, а також створені на основі них правові конструкції, державні устої. По суті, вони відмовилися від правонаступництва в правовій сфері, зруйнували традиції правової культури, знехтували науковими досягненнями і судовою практикою і так далі.

В якості основних видів суб’єктів правової культури виступають такі елементи:

  • суспільство;
  • структурні утворення суспільства, наприклад, організації, партії, суспільні рухи і т.д .;
  • конкретна особистість.

Охарактеризуємо більш детально правову культуру даних суб’єктів.

Правова культура суспільства виступає в якості ціннісного зрізу правової реальності, рівня розвитку суспільства на певній стадії людського розвитку, розвитку людської цивілізації. Так трактується загальна культура.

Дана культуру характеризує рівень правосвідомості країни, народу даної країни, рівень правової ідеології в суспільстві психології, а також розвитку юридичної практики. Вивчення даного рівня культури проводиться практично у всіх галузях права, зачіпається усіма теоретиками.

Правова культура соціальної групи визначає рівень правового нігілізму, правової ідеології та психології, а також розуміння норм права і питань юридичної практики будь-якої частиною суспільства виходячи з ціннісних орієнтирів, а також соціального місця в структурі суспільства, виходячи з цілей, установок і так далі.

В.І. Зубрицька зазначає наступні фактори, які впливають на розвиток правосвідомості в соціальних групах:

  • Вплив соціально-економічних факторів;
  • Вплив політичної групи факторів;
  • Вплив філософських і соціально-психологічних категорій у сфері правового розвитку соціальної освіти;
  • Умови життя індивідів в рамках соціальних груп;
  • Особливості їх правосвідомості та поведінки в конкретній правовій ситуації.

Правова культура особистості визначається її правового індивідуальної свідомості, з урахуванням відображення психологічних обставин, правових установок, що мають значення для особистості, оцінних категорій, що визначають поведінку особистості в рамках конкретного правовідносини.

Явище нігілізму характеризує негативну обстановку для особистості, в ході якого з’являється недовіра до праву, недовіра до влади в силу певних обставин, що склалися, наприклад, невіра в правосуддя, законодавчі органи і їх здатні створити якісні норми права, в правоохоронні органи, які в будь-яких ситуаціях не захистили особу, ані права, ані свобода, розвиток злочинності на території як всієї держави так і конкретного регіону, резонансні злочини, наприклад, акт тероризму. Можна відзначити, що існування такого явища, як правовий нігілізм, перешкоджає гармонійному розвитку суспільства, робить негативний вплив на правовідносини, які часто вирішуються не у відповідності з нормами права, а застосовуючи свавілля на адресу окремої особистості.

Правова культура відіграє тут позитивний сенс, виступаючи в якості антипода правового нігілізму, тобто в якості основи правопорядку, законності та ефективного розвитку суспільства, застави його прогресу.

Обставини, що впливають на правосвідомість суб’єктів правової культури
Але правосвідомість суб’єктів правової культури впливає найрізноманітніші чинники. В першу чергу, це стан законодавства і діючих нормативно-правових актів. Можна виділити наступні ознаки нормативно-правового акту, що дозволяють йому стати дієвим інструментом в регулювання правовідносин:

  • ясність;
  • простота;
  • доступність нормативно-правових актів;
  • чіткість викладу;
  • лаконічність;
  • дотримання культури тексту, чіткості стилю його викладу, доступності застосовуваних термінів.

Тобто правовий акт повинен бути створений не для приховування будь-якої ідеї, а для того, щоб особистість могла зрозуміти цю ідею правильно і розумно, і вирішити виниклу суперечку, конфлікт з іншим суб’єктом відповідно до норм чинного законодавства. Така позиція грає важливу роль при захисті прав і свобод людини і громадянина, дозволяючи уникнути самоправності і сваволі в даній сфері.

Незважаючи на необхідність забезпечення доступності населення до нормативно-правовим актам, всі вони повинні бути написані юридичною мовою, тобто містити спеціальну термінологію. Саме з цією метою реалізується правова освіта суспільства, що відіграє важливу роль в розумінні окремими суб’єктами правовідносин діючих норм права.

Як справедливо вказує американський юрист Р. Дікерсон, людей важко навчити складанню законопроектів, так як при його написанні існують труднощі літературного жанру. Він говорить про те, що багато пишаються своєю літературною продукцією, а також дане твердження справедливо і по відношенню до юристів. Не варто недооцінювати письмові труднощі створення законопроектів, з якими стикаються практикуючі юристи.

Це твердження справедливо і стій точки зору, що термінологія, яка використовується в нормативно-правових актах, має бути зрозуміла громадянам країни. Не допускається використання громіздких пропозицій, жаргонних термінів і діалектів, не юридичного мови.

ПОДІЛИТИСЯ: