Система права та структура системи права

Поняття системи права

Досліджуючи питання юридичної науки, перш за все, необхідно пам’ятати і враховувати те, що право на будь-якому етапі історичного розвитку держави є не суму розрізнених нормативно-правових приписів, що регулюють окремі суспільні відносини, а виражається у вигляді стрункого системного утворення.

При цьому, як будь-яка система, що розглядається її різновид, передбачає наявність складної внутрішньої структури і складових її елементів, що знаходяться між собою в складному взаємозв’язку. Крім того, важливе значення системи права полягає в тому, що за допомогою її розгляду і вивчення найбільш детально простежується упорядкованість змісту нормативно-правового масиву.

У сучасній юридичній науці розглянуту категорію прийнято визначати наступним чином:

Система права – це внутрішня структура права, тобто його впорядковане будова, організація, формування якої відбувається об’єктивним чином, за допомогою системного вираження сформованих в дійсності і динамічно розвиваються суспільних відносин.

Зі змісту наведеного визначення простежується вкрай важливий висновок про те, що на різних етапах історичного розвитку державних утворень, система права складалася, перш за все, виходячи з можливості і потреби врегулювання окремих найбільш значущих груп суспільних відносин, від стабілізації яких, з огляду на їх широку поширеність, залежало , в цілому, стійке стабільний розвиток всього суспільство.

При цьому даючи характеристику системі права вкрай важливо вміти відмежовувати поняття «система права» і «правова система», оскільки, незважаючи на очевидну схожість і фонетичну співзвучність, дійсний зміст зазначених категорій досить по-різному.

Так, система права характеризує внутрішню будову права, виражене в якості окремого самостійного явища. Правова система, в свою чергу, відображає особливості правової організації всього суспільства, в тому числі, за допомогою встановлення сукупності всіх явища юридичного характеру, що існують і функціонують в конкретній державі.

Ознаки системи права

Розглядається явище, як складне системне утворення, що відбиває найважливіші характеристики внутрішньої будови права в межах конкретної держави, характеризується наявністю певних характерних ознак, в числі яких на сучасному етапі юридичної науки прийнято виділяти:

  • Система права характеризує реально існуючу правову дійсність, в зв’язку з чим, не може прирівнюватися до суми довільних волевиявлень нормотворчих органів;
  • Зміст системи права, складаючись об’єктивно, зумовлене сучасним соціальним устроєм суспільства, перебуваючи, в зв’язку з цим, в залежності від інтересів і потреб населення;
  • Система права відображає те, з яких елементів і частин складається право, а також способи та форми їх взаємозв’язку між собою;
  • Система права відрізняється внутрішньою єдністю, оскільки в тих нормах, які виступають базовим елементом даної системи, відображається загальна воля держави і суспільства, змісту норм права зумовлено існування єдиних цілей і завдань правового регулювання, основною з яких виступає впорядкування суспільних відносин;
  • Об’єктивна природа системи права, яка передбачає вибудовування елементів системи права за деякими об’єктивними критеріями і показниками, які зумовлюють самостійність і об’єктивність даної системи в цілому;

Структура системи права

Структура системи права відображає внутрішній устрій, існуючих порядок організації і розташування елементів, що становлять зміст даної системи, обумовлені характером складаються в суспільстві правових відносин.

Традиційно в юридичній науці прийнято виділяти три самостійні елемента структури системи права, сукупність окремих різновидів яких формує складний багаторівневий комплекс правового регулювання. Таким елемента виступають норма, інститут і галузь права.

Норма права – первинний структурний елемент системи права, що представляє собою виходить від держави загальнообов’язкове правило поводження, спрямоване на врегулювання найбільш значущих суспільних відносин, необхідність в якому виникла на певному етапі еволюційного розвитку держави і суспільства;

Правовий інститут – другий невід’ємний елемент системи права, що представляє собою не одну, а цілу сукупність юридичних норм, регулятивний вплив яких направлено на впорядкування певної сфери подібних суспільних відносин;

Галузь права – найбільш великий елемент системи права, що представляє собою сукупність відносно відокремлених, автономних юридичних норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

Таким чином, вченими-юристами на сучасному етапі найбільш активно пропонується і підтримується точка зору про існування трирівневої системи права:

  • Перший рівень – регулююча конкретні правові відносини юридична норма, що володіє власними особливостями і внутрішніми зв’язками;
  • Другий рівень – правові інститути, як відносно самостійний структурний елементи системи права, що складається з юридичних норм що регулюють окрему частину суспільних відносин;
  • Третій рівень – найбільш високий рівень системності передбачає поділ права на галузі.

Прикладом традиційно виділяються в вітчизняної юриспруденції галузями права називають: Цивільне право, кримінальне право, адміністративне право і т.д.

ПОДІЛИТИСЯ: