Що таке адміністративне право?

Історія адміністративного права

Серед теоретиків відзначається, що початок формування адміністративного права як правової дисципліни і самостійної наукової сфери пов’язано з розвитком державного апарату в XV-XVI століттях. Галузь юриспруденції, яка містить в собі сукупність правових норм, що регулюють діяльність адміністрації, а також ті, які визначають зміст правовідносин, що виникають між державою та керованими суб’єктами права, іменували «поліцейським правом», «правом внутрішнім управління», і сьогоднішнє визначення – «адміністративне право ».

Право внутрішнього управління, як попередник адміністративного права, містило в собі сукупність норм, встановлених державою, які призначені для врегулювання характеру і змісту заходів, що застосовуються для організації умов безпеки і добробуту.

У вузькому сенсі під правом внутрішнього управління розумілося адміністративне право. У широкому ж розумінні адміністративне право являло собою сукупність норм, що визначають в цілому всю державну діяльність, в тому числі фінансовий, військове, церковне і міжнародне право.

Адміністративне право – одна з наймолодших галузей права. Наприклад в західноєвропейських країнах формування адміністративного права починається в епоху промислових революцій, коли його поява була обумовлена ​​державною потребою. В той момент діяльність державних інститутів з управління поступово починало піддаватися дії адміністративно-правових норм, що мають специфічний характер. До того як з’явилося адміністративне право регулювання управління здійснювалося за допомогою загально норм.

Теоретики відзначають, що, з огляду на історичний досвід державного будівництва, передумовами виникнення і розвитку адміністративного права могли стати наступні фактори:

Однак, існує й інша точка зору, згідно з якою виникнення і розвитку адміністративного права як відокремленої галузі права, сприяли наступні фактори:

  • регламентація охорони громадського порядку;
  • регламентація державного управління;
  • забезпечення реалізації суб’єктивних прав громадян.

В античні часи, а потім і в епоху феодалізму адміністративне право не було затребуване в силу того, що були відсутні відповідні соціальні умови. У державах цього періоду не було потреби в централізованому виконанні поліцейських функцій (щодо забезпечення громадського порядку, а також і щодо забезпечення загального добробуту). Ці функції в тому чи іншому вигляді в існуючих в ті епохи поселеннях, селах, фортецях і невеликих містах виконувалися самими громадами.

Батьківщиною адміністративного права вважається Франція. Фахівці пояснюють, що більш раннього стосовно іншим державам процесу “формування адміністративного законодавства в цій країні сприяла Доктрина, відповідно до якої органи управління повинні бути беззастережно відділені від судів, до яких французька буржуазія не мала довіри”.

Розвиток адміністративного права

Стрімкий розвиток адміністративного права в Новий час було обумовлено посиленням королівської влади, яка поступово перетворювалася в абсолютну. Це відбувалося у Франції, Пруссії, Швеції, Росії та інших західноєвропейських державах. В цей час з розвитком міст став формуватися самостійний управлінський апарат, структура і діяльність якого грунтувалися на нормах публічного права.

Однією з важливих передумов подальшого розвитку адміністративного права стала церква з її складним, що виробляється століттями, механізмом управління належної їй нерухомістю та податковою системою. В католицьких країнах в XVI – XVII ст. організація католицької церкви часто використовувалася в якості зразка для формування органів державного і адміністративного управління.

Виникнення адміністративного права в нинішньому його розумінні обумовлено відбулися корінними змінами у відносинах між державою (з його адміністративною системою і управлінським апаратом) і громадянами (самим суспільством). Адміністративне право, що розуміється як юридична матерія, яка містить права і обов’язки держави і громадян, ставало найважливішим фактором демократичного розвитку другої половини XIX століття.

Воно розробляло свою управлінсько-державну термінологію, створювало спеціальні правові норми, систему категорій, встановлювало форми і методи діяльності. Одночасно адміністративне право уявлялося і в якості самостійної юридичної дисципліни, яка стала предметом окремої юридичної доктрини. В ту історичну епоху систематизація понять адміністративного права поки ще була неможлива.

Колишнє розуміння терміна “поліція” практично неможливо порівнювати з його сучасним визначенням і чинним поліцейським правом, виступаючим в якості самостійної частини адміністративного права (його особливої ​​частини). Для цього достатньо звернути увагу на ступінь розробленості і роль в суспільстві сучасного конституційного права.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Типи політичних систем