Різновиди (види) мажоритарних систем

Розглянемо різновиди (види) мажоритарної системи, а також встановимо зміст кожного виду.

Дослідники визначають три основні різновиди (види) мажоритарної системи:

– відносної більшості;

– абсолютної більшості;

– кваліфікованої більшості.

У сучасному світі найбільш поширеним видом виступає мажоритарна система відносної більшості. При ній переміг виявляється той претендент, який отримає більше голосової підтримки, ніж його суперники.

Мажоритарна система відносної більшості досить результативна і виключає проведення другого туру виборів, оскільки не вимагає від претендента отримання встановленого мінімуму голосів для перемоги. Але якщо кандидатів безліч, то результати вибору виборців розділяються між ними, що чимало спотворює реальну волю електорату. При цьому голоси, віддані за невибраних кандидатів, як би прогорають. Якщо ж претендентів більше 20 чоловік, то обраним може виявитися той, за кого було надано менше 10% підтримки.

В англосаксонських країнах при мажоритарному вигляді системи відносної більшості відсутня поріг явки виборців. При цьому вважається, що не з’явилися на вибори в цілому поділяють позицію більшості.

До недоліку мажоритарної системи відносної більшості слід віднести те, що не враховується думка тих, хто проголосував проти кандидата-переможця. Нерідко трапляється так, що в сукупності сума голосів, відданих за інших претендентів, виявляється більше їх кількості, відданих за кандидата-переможця.

При мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості перемагає той претендент, який отримав абсолютну більшість голосів (50% + 1 голос).

При мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості величезне значення має спосіб визначення більшості:

– від загального числа зареєстрованих виборців;

– від числа тих, хто проголосував;

– від поданих дійсних голосів.

У законодавстві зарубіжних країн присутні приклади всіх вищевказаних підходів.

Мажоритарна вид системи абсолютної більшості на відміну від системи відносної більшості має на увазі можливість проведення другого туру. Він організовується в разі, якщо ніхто з кандидатів не отримує в першому турі абсолютної більшості.

Найпоширенішим підходом до проведення повторного голосування є допуск до нього двох кандидатів, які отримали найбільшу кількість голосів. За такою схемою організовують вибори президента, наприклад, Франція, Аргентина і Бразилія.

У ряді держав в другому турі можуть взяти участь всі претенденти, які отримали певний в законі відсоток підтримки. Подібна схема нерідко застосовується при виборах депутатів Парламенту, наприклад, у Франції цей поріг становить 12,5%.

До особливості мажоритарної система абсолютної більшості можна віднести вимогу отримання обов’язкового кворуму, без якого вибори можуть визнати не відбулися. Обов’язковий відсоток явки зазвичай становить 50% (на виборах президента), рідше встановлюється поріг в 25% або інше мінімальна кількість голосів.

Перевагою мажоритарної системи абсолютної більшості в порівнянні з системою відносної більшості є те, що перемагає кандидат, який підтриманий реальною більшістю виборців.

Недоліком мажоритарної системи абсолютної більшості слід вказати те, що в міру збільшення числа кандидатів у виборчому окрузі, знижується ймовірність того, що хто-небудь з них отримає абсолютну більшість голосів, що призводить до розтягування в часі і ускладнення виборчого періоду.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості є специфічним і рідкісним видом виборчої системи. При ній перемогу здобуває кандидат, який отримав кваліфіковану більшість голосів.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості використовується в основному при виборах глав держав та інших посадових осіб. Наприклад, для обрання на посаду президента Азербайджану в 1995-2002 рр. необхідно було отримати дві третини голосів виборців, які брали участь в голосуванні. Однак згодом дане правило було усунуто через його недоцільність.

Посилання на основну публікацію