Поняття юриспруденції

У перекладі з латинської мови «юриспруденція» означає «право», «правознавство», «знання».

Юриспруденція – це наука, яка вивчає властивості права і держави, а також сукупність знань в області права, практичні знання юристів, і загальну систему підготовки фахівців в області права.

Тобто, можна виділити кілька понять «юриспруденції», які тісно пов’язані між собою:

Це наука, яка вивчає правове регулювання і висуває ідеї зі зміни регулювання суспільних відносин в суспільстві.

Пов’язана система знань про управління, право і державу, завдяки яким є база для юридичної діяльності.

Застосування на практиці теоретичних знань шляхом професійної діяльності юристів.
Слід зазначити, що в Україні синонімом «юриспруденції» виступає термін «Правознавство».

Галузі юриспруденції

Можна до них віднести:

  • Правові науки. Такі як адміністративне право, цивільне право, кримінальне право і інші.
  • Прикладні науки. Це такі науки як, кримінологія, юридична психологія, судова медицина та інші.
  • Теоретичні науки – це теорія держави і права, історія політичних і правових навчань і інші (тобто науки, які є базовими в юриспруденції).

Історія виникнення поняття

Вперше юриспруденція з’явилася в античному світі. Спочатку правова наука супроводжувала філософії і релігії. Так, У стародавньому Ізраїлі Приписи закону вивчалися за Законами Мойсея. Класичною навчальною дисципліною юриспруденція стала в Стародавньому Римі. Саме там було покладено початок вивченню юриспруденції публічно. У першому столітті нашої ери була організована перша юридична школа.

У середні століття спадкоємицею римської школи стала Візантія. В арабських країнах вивчення юриспруденції було пов’язано з шаріатом (релігійним правом). В Європі ж в цей час не існувало юридичної освіти. Лише в десятому столітті в Болоньї з’явився Болонський університет, в якому стало вивчатися римське право. У наступні роки з’явилися університети Оксфордський і Паризький, в яких стали провідними юридичні факультети (де римське право залишалося першорядним). Поступово виділилося окремий стан юристів, і їх авторитет поступово зростає. Спочатку ці юристи складали трактати, за якими слід було укладати угоди і вести судові процеси.

У новий час значно юриспруденція розвинулася в Англії, Франції, Іспанії та Німеччини (німецьке право вважається протилежним римським правом). У Росії також юриспруденцію починають вивчати як самостійну дисципліну. Петро Перший почав видавати офіційні укази, які можна назвати самостійними норматівно0правовимі актами.

Ознаки юриспруденції

Як і інші науки юриспруденція має свої (тільки їй) властивими ознаками:

  • Це громадська наука, яка має і прикладні властивості. Виражається це в тому, що вона необхідна для того, щоб задовольняти потреби суспільного життя, освіти та політичної системи держави.
  • Є риси науки, пов’язаної з мисленням. Це означає, що для дослідження в даній області проводяться шляхом висловлення в правових нормах, які зв’язуються з правотворчеством і право застосуванням.
  • Юриспруденція має риси точних наук. Тобто є конкретні знання, які можна співвіднести.

Таким чином, юриспруденція – це стародавня наука, що має свою історію, яка поєднує в собі теоретичну і практичну складову. Є багатогранною наукою, яка має свої ознаки.

ПОДІЛИТИСЯ: