Поняття і предмет цивільного процесуального права

Визначимо поняття цивільного процесуального права, а також встановимо предмет цивільного процесуального права.

Право як явище має досить жорстку багаторівневу і ієрархічну структуру. Для права кожної держави, особливо Романо-германської групи, властива диференціація на відносно автономні і стійкі частини – інститути. У свою чергу інститути утворюють асоціації, групи і об’єднання.

Центральним елементом поняття структури права виступають правові галузі. Ключовим питанням при розподілі права на галузі виступає виявлення чинників, від яких і залежить поділ права на автономні і відокремлені групи. Як правило, до них відносять предмет і метод правового регулювання.

У літературі як додаткові ознак називають суб’єктний склад якоїсь групи суспільних відносин і джерела права (наприклад, кодифіковані акти) і т.д.

Предметом правового регулювання виступають ті суспільні відносини, які регламентує право.

Перш за все, цивільне процесуальне право – це сукупність норм, які встановлюють порядок розгляду і вирішення цивільних справ у судах загальної юрисдикції.

Предметом правового регулювання виступає певна група або сукупність суспільних відносин.

Предмет цивільного процесуального права формують суспільні відносини, які виникають в ході розгляду і дозволу цивільних справ в суді.

Цивільне процесуальне право регламентує весь хід руху цивільної справи: від прийняття заяви позивача до винесення судового рішення і його можливого перегляду.

Предметом регулювання цивільного процесуального права виступає безпосередньо процес, саме судочинство по розгляду і вирішення цивільної справи.

У другій половині XX століття пропонувалася широка трактування розуміння поняття цивільного процесуального права, що мала на увазі включення в нього діяльності по вирішенню цивільно-правових спорів в третейських судах, комісіях по трудових спорах і т.д.

Таким чином, при вузькому підході поняття цивільний процес розглядається як цивільне судочинство, при широкому підході – і як діяльність інших спеціально уповноважених органів з вирішення спорів про право і захист права.

Посилання на основну публікацію