Ознаки та види правомірної поведінки

Поняття правомірної поведінки

Людську поведінку в цілому є предметом вивчення психологічної науки, і визначається як спрямованої на взаємодію з людьми і навколишнім середовищем, психофізичної активності людини.

Поведінка різних людей відрізняється винятковим різноманіттям, в зв’язку з тим, що в його основі завжди лежить прагнення до задоволення найрізноманітніших інтересів і потреб, властивих людині як биопсихосоциальную суті.

У зв’язку з різноманітністю форм поведінки, а точніше із зіткненням обумовлюють людську поведінку потреб різних людей, пов’язана необхідність регулятивного впливу на їх поведінку, метою якого виступає впорядкування виникають в суспільстві відносин і максимально можливе узгодження часто протилежних інтересів. Здійснюється відповідний регулювання за допомогою системи спеціальних соціальних норм, ключовими з яких виступають норми права:

Право – система загальнообов’язкових юридичних норм, за допомогою яких забезпечується державно-владне регулювання найбільш значущих суспільних відносин, які потребують і піддаються відповідній регламентації.

При цьому в залежності від зміст і спрямованість, у сфері дії права поведінки людини може бути правомірним, навпаки – неправомірним, і індиферентним (байдужим). У тих випадках, коли поведінки людини правомірно чи неправомірно, воно в будь-якому випадку є правовою, оскільки отримує свою характеристику в залежності від відповідності діючим юридичним приписам. У третьому випадку, поведінка не може визнаватися справді правовим, оскільки, як правило, воно не опосередковується правом, а підпадає під дію інших регуляторів – моралі, звичаїв, релігійних та приписів, які також в деякій мірі і з певними особливостями оцінюють поведінку людини з точки зору різних критеріїв – добра, зла, честі, і інших понять, що не носять правового характеру.

Говорячи про доктринальної дефініції правомірної поведінки необхідно відзначити те, що оскільки відповідне поняття не закріплюється в нормах чинного законодавства існують різні підходи до визначення правомірної поведінки. При цьому в найбільш загальному вигляді розглянута категорія може бути визначена наступним чином:

Правомірна поведінка – така поведінка, зміст і спрямованість якого виражена зовні відповідає приписам чинного права.

Ознаки правомірної поведінки

Поряд з тим визначенням, яке було наведено вище, категорію правомірної поведінки відрізняється наявність сукупності певних особливостей – ознак:

  • Формально-юридичний ознака правомірної поведінки: людина діє в межах юридичних приписів, дотримуючись їх вимоги;
  • Свідомо-вольовий характер правомірної поведінки – правомірна поведінка є вираженням сукупності усвідомлюваних індивідом мотивів, цілей, усвідомлення настання можливих несприятливих наслідків виражених у формі юридичної відповідальності, нарешті, відносини індивіда до відповідних цілям, мотивам і наслідкам.
    Соціальна корисність правомірної поведінки, оскільки воно бажано, а найчастіше – необхідно для нормального функціонування і життєдіяльності суспільства. При цьому правомірна поведінка робить позитивний вплив не тільки на суспільство, а й на кожного окремого індивіда, в зв’язку з тим, що воно сприяє забезпеченню прав, свобод і захисту законних інтересів кожного громадянина;
  • Правомірна поведінка, будучи різновидом людської поведінки взагалі, являє собою виражену в нерозривній єдності сукупність зовнішньої і внутрішньої сторони діяльності індивіда. Де зовнішня (об’єктивна) сторона виступає у вигляді безпосереднього здійснення дій або усвідомленого відмови від їх вчинення (бездіяльності) в межах правового поля, а внутрішня (суб’єктивна) сторона характеризує оцінку, власне ставлення особи до існуючим правовим нормам і власним поведінки.

Види правомірної поведінки

Правомірне поводження, будучи різновидом людської поведінки в цілому, так само як і останнє характеризується виключним різноманіттям і наявністю безлічі різних варіантів. Зокрема, в залежності від ступеня соціальної значущості, правомірна поведінка може бути поділені на:

  • Необхідна – скоєне винятково в зв’язку з існуванням юридичного обов’язку (сплата податків);
  • Бажане – соціально-корисну поведінку, що виражаються, наприклад, в участі в діяльності легальних громадських і соціально-політичних об’єднань;
  • Допустиме – поведінка, зміст якого безпосередньо не регулюється нормами чинного законодавства, а встановлюються лише загальні рамки, в межах яких відповідна поведінка визнається правомірним (участь в релігійних об’єднаннях).

З точки зору активності, правомірна поведінка може бути поділені на:

  • Активна правомірна поведінка, виражене в цілеспрямованої законній діяльності громадян, що здійснюється за власною ініціативою з додатковими витратами особистого часу і енергії, в основі здійснення якого лежить керівництво метою забезпечення нормальних умов існування і суспільного розвитку, участі в політичному житті держави, побудови правової демократичної держави.
  • Звичайна правомірна поведінка – виконання нормативно встановлених обов’язків шляхом вчинення юридично значущих дій, проте, без додаткових витрат часу і власної ініціативи.
    Пасивне правомірна поведінка – виражається тоді, коли громадянами ігноруються і не використовуються належать і гарантуються державою права і свобод, але, в той же час, здійснюються мінімально необхідні з точки зору норм чинного законодавства обов’язки.
ПОДІЛИТИСЯ: