Населення в міжнародному праві

Загальна характеристика та підходи до визначення населення в міжнародному праві
Однією з ключових і найбільш часто застосовуються категорій сучасного міжнародного права виступає категорія «населення». При цьому необхідно звернути увагу на те, що в науці існує теза про доцільність розмежування населення в широкому і у вузькому сенсі:

Населення в широкому сенсі – це вся сукупність людей, що проживають в даний час на території нашої планети.

Іншими словами синонімом поняття «населення» в широкому сенсі слова виступає також широко поширений в побуті термін «людство».

Населення у вузькому сенсі охоплює характеристику осіб, які проживають на території певної держави.

Таким чином, у формуванні визначення населення у вузькому сенсі лежить територіальний принцип. При цьому відповідна дефініція має велике значення, оскільки, з одного боку, в прив’язці до конкретної держави в масштабах міжнародного права прийнято розглядати і аналізувати права людини, а з іншого – населення виступає одним з ключових ознак будь-якої суверенної держави.

При цьому очевидно, що правове регулювання статусу населення і окремих фізичних осіб знаходиться в сфері національної юрисдикції. Однак міжнародне право також характеризується великим значенням з точки зору регулювання правового статусу населення.

Так, наприклад, в сфері міжнародного публічного права перебуває розробка та затвердження так званих міжнародних стандартів у сфері дотримання прав людини, звернення з іноземцями, біженцями, особами без громадянства і т.д.

У той же час, міжнародне та національне право в даній сфері знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності обумовленою тим, що прийняті на наднаціональному рівні стандарти в сфері регулювання правового становища населення та окремих громадян, стають реальним інструментом впливу, в тому числі тоді, коли відбувається їх включення в національну правову систему конкретної держави.

Поняття та ознаки громадянства

Як було зазначено вище, для цілей міжнародно-правового регулювання велике значення має категорія населення, як сукупності громадян певної держави. У зв’язку з цим в рамках цієї статті пропонується провести детальний аналіз поняття та ознак громадянства.

Громадянство – це стійкий правовий зв’язок конкретної особи з певним державою, в результаті виникнення якої відбувається встановлення взаємних прав і обов’язків, в умовах добровільного підпорядкування відповідної особи суверенної влади тієї держави, на території якого він знаходиться.

Аналіз наведеного визначення дозволяє зробити висновок про можливість виділення наступним ознак громадянства:

  • громадянство характеризує наявність стійкої правової зв’язку, тобто такого зв’язку, яка не обмежується часовими або просторовими межами;
  • як правило поняття громадянства має на увазі постійне проживання особи на території тієї держави, громадянином якої він є. Однак відповідне правило не є імперативним, особливо в сучасних умовах глобалізації та активної міграції населення нашої планети.

Говорячи про способи набуття громадянства необхідно звернути увагу на те, що найбільш поширеним з таких виступає набуття громадянства в результаті факту народження. При цьому в різних державах зміст даного способу може бути різним у залежності від того, який принцип покладено в його основу:

  • Принцип крові – новонароджений набуває громадянство своїх батьків, незалежно від того, на території якої держави він народився (найбільш поширений серед сучасних країн спосіб набуття громадянства;
  • Принцип грунту – особа набуває громадянство тієї держави, на території якого воно народилося, незалежно від громадянства своїх батьків.

Крім того, отримання громадянства певної держави може статися і після моменту народження, в результаті процедури натуралізації:

Натуралізація – індивідуальний прийом в громадянство на прохання зацікавленої особи.

Таким чином, найважливішою ознакою процесу натуралізації виступає добровільність волевиявлення особи, який планує отримати громадянство певної держави. При цьому будь-які спроби примусової натуралізації суперечать положенням чинного міжнародного права.

Правове становище апатридів та біпатридів в міжнародному праві

Найбільш поширеною в міжнародному праві виступає ситуація, в якій одній особі належить єдине громадянство певної держави. У числі менш поширених «аномальних» ситуацій в сучасному міжнародному праві визнається стан без громадянства (апатриди) або стан множинного громадянства (біпатрид).

При цьому, безумовно, більш негативної виступає перша з позначених ситуацій, в яких особа виявляється без будь-якого громадянства. Найбільші негативні наслідки в цій частині пов’язані з тим, що такій особі, а також його нащадкам, не належать багато політичних і соціально-економічні права, характерні для правового статусу громадян.

Що стосується протилежній ситуації – множинності громадянств у однієї особи, то проводячи її характеристику також можна виділити певні негативні моменти:

Питання з несенням військової обов’язки, яка може бути передбачена законодавством обох (або більше) держав, громадянство яких належить Біпатриди;
Проблеми зі сплатою податків в умовах відсутності угод про уникнення подвійного оподаткування;
Проблеми з дипломатичним захистом, володінням нерухомим майном, державною службою, і т.д.

ПОДІЛИТИСЯ: