Мотиви правомірної поведінки

Загальна характеристика мотивів правомірної поведінки

Під правомірним поведінкою прийнято розуміти таку поведінку людини, яке відповідає нормативним приписам, установленим в діючих джерелах правового регулювання. При цьому, характеризуючи мотиви правомірної поведінки, дослідниками підкреслюється те, що відповідне підпорядкування імперативним приписам, як правило, не є чимось механічним або рефлекторним, а обумовлюється накопиченим в процесі соціалізації життєвим досвідом індивіда, його культурно-моральними і правовими уявленнями і поглядами.

Говорячи про особливості правомірної поведінки, дослідниками наголошується на тому, що в якості таких можуть бути названі:

  • простежується в більшості випадків суспільна корисність поведінки, який відповідає ознакам правомірності;
  • в основі виразу і реалізації правомірної поведінки лежить вільна воля людини;
  • правомірна поведінка корисно як для суспільства і держави, так і для самого індивіда, оскільки за допомогою нього відбувається задоволення суспільних і особистих інтересів і потреб;
  • правомірна поведінка виступає необхідним інструментом забезпечення правопорядку в суспільстві і досягнення режиму законності в усіх сферах державного життя;
  • Говорячи про поняття мотивів правомірної поведінки, вчені-юристи одностайно сходяться в тому, що в якості таких необхідно розуміти внутрішню складову правомірної поведінки, яка містить в собі спонукальні причини скоєння одних дій і утримання від вчинення інших, особистісні доводи на користь здійснення певних дій, що відповідають вимогам відповідності з чинними нормативними приписами.

Види мотивів правомірної поведінки

Досліджуючи питання про правомірне поведінку можна зробити висновок про те, що в літературі, визнаючи розглянуту категорію формою людської поведінки в цілому, наводиться безліч класифікацій і видів правомірної поведінки, в основі виділення яких лежить, в першу чергу, той мотив, яким керується людина здійснюючи, або навпаки – утримуючись від вчинення певних дій.

У числі таких мотивів слід називати:

  • Внутрішня переконаність людини в справедливості і суспільної корисності тих юридичних приписів, якими в даний час регламентуються складаються в суспільстві правові відносини;
  • Усвідомлення індивідом відповідальності за власні вчинки перед державою і суспільством, розуміння себе як важливий елемент суспільного устрою;
  • Розуміння громадянського обов’язку – необхідність неухильного дотримання юридичних приписів, як гарантії громадського правопорядку і законності в державі;
  • Егоїстичний особистий інтерес – не дивлячись на загальну негативну спрямованість, часто, виступає ефективним стимулятором правомірної поведінки. Наприклад, в тих випадках, коли дотримання правових норм може призвести до отримання реальних благ для індивіда;
  • Дотримання звичних дій також виступає мотивом правомірної поведінки, в тих випадках, коли в силу внутрішніх особливостей і високого рівня правосвідомості, модель правомірної поведінки стає звичною для індивіда;
  • Конформний мотив, виражений в прагненні не виділятися з суспільства, вступаючи аналогічно поведінці близького кола осіб. Актуально в якості мотиву правомірної поведінки тільки тоді, коли відповідна модель сприйнята навколишніми;
  • Боязнь настання несприятливих наслідки, виражених в застосуванні до правопорушника заходів юридичної відповідальності. З даними мотивом тісно пов’язана превентивна функція юридичної відповідальності, виражена як в приватному попередженні правопорушень – особи, які зазнали одного разу юридичної відповідальності, з меншою ймовірністю усвідомлено зроблять неправомірна дія повторно, так і в загальній превенції, коли саме встановлення в санкції правової норми тих несприятливих наслідків, які з неминучістю підуть за вчиненням правопорушення, зупиняють деяке коло осіб від вчинення протиправних діянь.

Види правомірної поведінки в залежності від мотиву особи

Як було зазначено вище, поведінка людини в цілому, і правомірна поведінка зокрема, поряд з наявністю різних ознак, характеризується також різноманіттям своїх класифікацій і видів. Зокрема, однією з найбільш поширених в юридичній літературі класифікацій видів правомірної поведінки виступає його підрозділ на види, в залежності від психічного ставлення особи до власних дій – мотиву. Видами правомірної поведінки в рамках даної класифікації виступають:

  • Принципове (активне) правомірне поводження, в основі якого лежить мотив, пов’язаний з внутрішньою переконаністю особи в необхідності правомірної поведінки. Зовні така поведінка характеризується в цілеспрямованій діяльності людини по реалізації власних прав, виконання обов’язків, передбачених нормами чинного законодавства;
  • Звичне правомірна поведінка, мотив якого – вироблена звичка діяти у відповідності з юридичними нормами. Зовні виражається в щоденному законослухняному поведінці, що не вимагає від людини додаткових фізичних і емоційних зусиль, що не викликає якусь внутрішню незгоду або протест з обраної моделлю поведінки;
  • Конформістське (пасивне) правомірне поводження, мотивом якого виступає прагнення індивіда надходити «як все». Людина, якій притаманний даний вид поведінки підпорядковується груповим стандартам, копіює модель поведінки родичів і близьких, але, як було зазначено раніше, правомірним поведінки такої людини часто залишається тільки до тих пір, поки є позитивний приклад.

Маргінальна (проміжне) правомірна поведінка, мотивом якого виступає боязнь настання несприятливих наслідків, виражених у формі юридичної відповідальності. Нестійкість даного виду правомірної поведінки полягає в тому, що ослаблення нагляду за поведінкою людини, часто призводить до вчинення протиправних поводжень, оскільки стан особистості характеризується певною «готовністю» до скоєння правопорушень.

Посилання на основну публікацію