Колізія юрисдикцій

Колізія юрисдикції внутрішньодержавних органів

Динамізм суспільних відносин неминуче призводить до того, що в деяких випадках спостерігається ситуація конфліктів юрисдикції різних внутрішньодержавних органів, в результаті якої, одночасно кілька суб’єктів набувають законне право розглядати і вирішувати відповідне юридичне протиріччя.

У зв’язку з цим, велика увага вчених правознавців з одного боку, і законодавчих – з іншого, звернуто на розробку і впровадження правового механізму усунення колізій підвідомчості між різними юрисдикційними органами, і запобігання випадкам перетину компетенції різних органів. Крім того, колізією юрисдикції визнається і зворотна ситуація, в результаті виникнення якої конкретна юридична справа виявляється непідвідомчим жодному з функціонуючих органів державної влади.

При цьому, проводячи характеристику способів вирішення спірних ситуацій в даній сфері, відзначимо, що найбільш оптимальним з них в юридичній літературі визнається внесення змін до федерального процесуальне законодавство, яке встановлює основи і безпосередньо деталізуюче юрисдикційну діяльність уповноважених органів.

Крім того, дозвіл колізій юрисдикції внутрішньодержавних органів може здійснюватись за допомогою встановлення і подальшого застосування спеціальних колізійних норм, які передбачають алгоритм дій сторін спірних правовідносин при виникненні відповідного протиріч компетенцій.

Поряд з означеними вище способами колізії юрисдикції внутрішньодержавних органів можуть бути дозволені за допомогою виключення окремих категорій справ зі сфери підвідомчості тих чи інших юрисдикційних органів, шляхом встановлення правових наслідків непідвідомчість справах судам.

Причини колізій юрисдикції

З огляду на відомій негативності ситуації виникнення колізій юрисдикції, в спеціальній літературі приділяється велика увага пошуку шляхів запобігання і подолання відповідних компетенційних конфліктів. При цьому необхідно зазначити, що для формулювання відповідних пропозицій, необхідною передумовою виступає максимально повне вивчення і глибокий аналіз причин, що сприяють виникненню розглянутих ситуацій.

Так, слід звернути увагу, що в спеціальній літературі виділяється дві великі категорії причин виникнення конфліктів юрисдикції:

Об’єктивні причини, в числі яких, як було зазначено вище, виступають різноманіття і постійна динаміка розвитку суспільних відносин, об’єктивна неможливість передбачити всі потенційні ситуації, які можуть виникнути в правозастосовчій практиці (незалежно від якості і актуальності законодавства, хоча зазначені фактори, безумовно, відіграють важливу роль в забезпеченні стабільності юрісдікіцонного процесу), неможливість передбачити напрямки розвитку регульованих зараз громадських відно в майбутньому, і т.д. Крім того, певний вплив на виникнення ситуацій протиріччя юрисдикції та підвідомчості конкретних категорій спорів тих чи інших правозастосовні органам, надає рухливість кордонів приватного і публічного права, а також сфер юридичної та громадського регулювання, зміна меж поширення яких не завжди може бути оперативно і адекватно оцінений законодавцем . Більш того, сама складність національної юрисдикційної системи теж може виступати в якості чинника, що впливає на колізійність правозастосування.

Суб’єктивні чинники, в числі яких, наприклад, можуть бути названі: низька якість сучасних джерел правового регулювання і системи законодавства взагалі, наявність протиріч між змістом різних актів, недостатність їх теоретичної опрацювання, нестабільність законодавства і обумовлена ​​нею нестабільність правозастосовчої діяльності, і т.д.

Подолання колізій юрисдикцій в міжнародному праві

На відміну від внутрішньодержавного рівня правового регулювання, в межах якого ситуації колізії юрисдикції носять відносно рідкісний характер, в сфері наддержавного взаємодії розглядаються колізії, навпаки, практично неминучі, оскільки суб’єктами правовідносин у зазначеній сфері у всіх випадках виступають іноземні громадяни або юридичні особи, а в окремих випадках – самі суверенні держави.

У зв’язку з цим, в сфері міжнародного права (особливо – міжнародного приватного права), прямо розробляються і затверджуються особливі колізійні норми, поняття яких слід формулювати так:

Колізійні норми в МПП – це особливого роду юридичні приписи, норми відсильний характеру, особливостями яких, з одного боку, виступає відсутність безпосереднього регулювання прав і обов’язків суб’єктів правових відносин і необхідність їх доповнення нормою матеріального права для цілей досягнення належного регулятивного ефекту, а з іншого – саме в них безпосередньо встановлюються правила про те, право якої держави має бути застосована до конкретного правового відношення, ускладненого іноземним еле нтом.

ПОДІЛИТИСЯ: