Суб’єктивні права і обов’язки учасників правовідносини

Правовий статус включає закріплені в законодавстві права та обов’язки індивіда (статутні права і обов’язки). Суб’єктивні права і обов’язки учасників правовідносин являють собою конкретизацію статутних прав і обов’язків, тобто перетворення передбачених правом можливостей в конкретну реальність при настанні певних обставин. Сукупність статутних і суб’єктивних прав і обов’язків називається правовим становищем особи.

Суб’єктивне право — міра можливої поведінки суб’єкта права, що виникає в межах, передбачених нормою права, при наявності відповідних юридичних фактів.

Суб’єктивне право передбачає наявність відповідних правочинів. Найбільш часто вказують три види правочинів:

– правомочність на власну дію;
– правомочність на чужі дії;
– правочин у вигляді домагання (можливість звернення за захистом порушеного права).

Суб’єктивна обов’язок — точна міра належної поведінки суб’єкта права, що виникає в межах, передбачених нормою права, при наявності відповідних юридичних фактів.

Суб’єктивна обов’язок може виражатися у двох формах:

– у вчиненні певних дій;
– в утриманні від вчинення певних дій.

В якості особливого елемента правовідносини виділяють фактичну поведінку учасників правовідносин як його реальний зміст. Наявність у сторін правовідносин суб’єктивних прав і обов’язків ще не означає їх фактичної реалізації. Суб’єктивні права і обов’язки являють собою юридичну форму правовідносини, яка повинна бути наповнена реальним змістом. Таким змістом є і фактичну поведінку учасників правовідносин, тобто діяльність, здійснювана у відповідності із суб’єктивними правами та обов’язками.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: