Система права, система законодавства, правова система

В процесі створення нормативних правових актів законодавець має значну ступінь волі і може на свій розсуд, керуючись потребами практики та цілями державного управління, об’єднувати нормативні акти або поміщати норми різних галузей права в єдиний нормативний акт. Таким чином формується система законодавства — сукупність нормативних правових актів (зовнішніх форм вираження юридичних норм), розташованих у відповідності з системою права та цілями державного управління в тій чи іншій сфері суспільного життя.

Галузі законодавства не завжди збігаються з галузями права. У систему законодавства входять такі групи галузей:

– галузі законодавства, що збігаються з галузями права;

– галузі законодавства, які частково включені норми інших галузей права (житлове законодавство);

– комплексні галузі законодавства, що формуються з правових норм, що відносяться до різних галузей права (господарське, екологічне, воєнне законодавство).

Поняття «система права» слід відрізняти від широко використовується в юридичній науці поняття «правова система». Останнє включає в себе не тільки систему права, але і багато інші компоненти, що роблять істотний вплив на регулювання суспільних відносин — юридичну науку, правосвідомість, правову культуру, правничу практику.

Поняття правової системи охоплює весь комплекс правових явищ суспільства і дає уявлення про правової дійсності відповідної країни, про рівень її правового розвитку. Національні правові системи, що мають подібні ознаки і властивості, об’єднуються в групи, які отримали в юридичній науці назву «правові сім’ї». У сучасній науковій літературі виділяються три найбільш великі правові сім’ї:

– романо-германська;
– англосаксонська;
– сім’я релігійно-традиційного типу.

Романо-германська правова сім’я (система континентального права) склалася в Європі в XII-XVI ст. на основі римського права. Основним джерелом права у країнах цієї правової сім’ї є нормативний правової акт. На вершині ієрархічної піраміди нормативних правових актів знаходиться конституція країни. Значну роль відіграють і підзаконні нормативні правові акти. Яскраво виражений поділ права на приватне і публічне. Для цієї системи характерне широке використання абстрактних юридичних понять і узагальнень.

Англосаксонська правова сім’я (система «загального права») склалася в Англії, США і в країнах, що входили раніше до складу Британської імперії. Історично склалося так, що у даної правової сім’ї основним джерелом права служило не абстрактне правило, а рішення по конкретній справі — юридичний прецедент. Однак поряд з цим використовується й статутне право, тобто писане право парламентського походження. Для цієї системи характерна відсутність кодексів європейського типу. Отже, не існує чіткого розподілу на галузі права, а також поділу права на приватне і публічне.

Сім’я релігійно-традиційного права включає в себе мусульманське право, індуське право і звичаєве право Африки. Вона відрізняється широким застосуванням норм релігійного характеру і звичаїв, що виникли багато століть тому. Відзначається дуалізм джерел права: основним джерелом продовжують залишатися склепіння релігійних норм чи звичайне традиційне право, але приблизно з середини XIX ст. зростає роль державних нормативних правових актів та судової практики. Дослідники відзначають також такі риси цієї сім’ї, як архаїчність інститутів, казуистичность, відсутність чіткої систематизації норм, відсутність поділу права на приватне і публічне.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: