Розрахунки з міжнародного контракту

Специфіка проведення міжнародних торгових угод вимагає чіткого визначення умов розрахунків за контрактом.

Міжнародні розрахунки у міжнародних торговельних угодах – це сукупність засобів і способів платежів по грошовим вимогам і зобов’язанням, що проводяться через банк. У це поняття включаються валютно-фінансові, кредитні та грошові зобов’язання, ускладнені іноземним елементом.

Переважний обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом за допомогою записів на рахунках банків. Для здійснення розрахунків банки використовують свої кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються відкриттям рахунків «лоро» (рахунки іноземних банків) і «ностро» (рахунки даного банку в іноземній). Кореспондентські угоди визначають порядок розрахунків, розмір комісії, методи поповнення витрачених коштів і т. д.

Серед факторів, що впливають на міжнародні розрахунки, виділяються наступні:

— політичні та економічні відносини між державами;
—валютне законодавство держав національної належності сторін;
— банківська практика;
— особливості конкретних угод та ін.

Платіжні умови включають:

— валюту ціни;
— валюту платежу;
— місце платежу;
— валютні застереження;
— форми розрахунків;
— порядок оплати;
— додаткові умови.

Учасники зовнішньоторговельного контракту можуть пропонувати свій варіант платіжних умов, підпорядкувати всі відносини платежу однієї правової системи або розподілити на декілька. Наприклад, підпорядкувати форму міжнародних розрахунків міжнародним звичаєм, а відповідальність за прострочення платежу — праву країни боржника.

Форми оплати за зовнішньоторговельним контрактом умовно можна розділити на 2 групи:

1. Нічим не обумовлені форми оплати, коли для здійснення платежу від сторін не вимагається виконання додаткових дій та надання будь – яких документів. Сюди відносяться кредитовий переказ, розрахунки за допомогою векселів та чеків.
2. Форми оплати, що вимагають виконання певних умов. Це акредитив і інкасо.

Певними умовами може бути надання документів. Документи можуть бути наступні:

1. Комерційні документи:
— рахунок або рахунок-фактура (інвойс);
— проформи інвойсів;
— сертифікати походження;
— складські свідоцтва та ін.

У комерційних рахунках зазвичай вказуються:

— найменування сторін;
— номер;
— пункти відвантаження і призначення товару;
— кількість і ціна товару;
— загальна сума до оплати;
— умови поставки і т. п.

2. Транспортні документи:

— коносаменти;
— штурманські розписки;
—товарно-транспортні накладні (залізничні, CMR та ін);
— приймально-здавальні акти;
— поштові свідоцтва;
— свідоцтва експедитора та ін.

3. Фінансові документи: векселі, чеки та ін

4. Страхові, митні документи та ін

На практиці існують і інші форми розрахунків, наприклад, розрахунки шляхом телеграфних або поштових переказів.

Необхідно враховувати, що угода сторони з банком про порядок розрахунків є самостійним і відрізняється від зобов’язань, за якими здійснюється платіж. Приймаючи доручення клієнта, банк не залежить від договору купівлі-продажу і тієї форми оплати, яка у ньому зазначена.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися на валовій основі (кожен платіж обробляється послідовно) і клірингом (залік взаємних зустрічних платежів учасників). Недоліком клірингу є складність організації і пов’язані з цим ризики.

Діючі електронні системи міжбанківських операцій умовно можна розділити на системи банківських повідомлень і системи розрахунків. Системи банківських повідомлень в оперативному режимі пересилають і зберігають банківські документи (міжнародна система SWIFT, Bankwire (США), BACSTEL (Англія) і ін).

SWIFT (Society For World-Wide Interbank Finansial Telecommunications) — співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій забезпечує оперативний обмін фінансовою інформацією. Більшість комерційних банків країн СНД є членами цього співтовариства.

Системи розрахунків здійснюють функції виконання взаємних вимог і зобов’язань (Fedwire, CHIPS (США), CHAPS (Великобританія), Sagritter (Франція), SIT (Франція), Зенчинкио (Японія), АС МБР (автоматизована система міжбанківських розрахунків Республіки Білорусь), ЭЛСИМЕР (електронна система міжбанківських розрахунків Центрального банку Російської Федерації), АТ «Центральна розрахункова палата» (ЦРП), система РКЦ ЦБ РФ (розрахунково-касовий центр Центрального банку Російської Федерації).

Найбільш ефективне регулювання міжнародних розрахунків здійснюється міжнародними правилами, які містяться в спеціальних конвенціях і визначені зазвичай правовими нормами. Уніфікація правил міжнародних розрахунків здійснюється Комісією ООН з міжнародного торговельного права ЮНСІТРАЛ (Нью – Йоркська Конвенція про міжнародні простих і переказних векселях 1988 р.; Нью-Йоркська Конвенція про незалежні гарантії та резервні акредитиви 1995 р.; Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародні кредитових перекладах 1992 р.; Правове керівництво ЮНСІТРАЛ про електронний переказ коштів 1986 р. та ін.), міжнародним інститутом по уніфікації приватного права УНІДРУА (Женевські вексельні конвенції 1930 р.; Женевські чекові конвенції 1931 р.; Конвенція про міжнародну відступлення дебіторської заборгованості (факторинг) 1988 р. та ін), Міжнародною торговою палатою (Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів /остання редакція набрала чинності в 1993 року, публікація №500/; Уніфіковані правила та звичаї для інкасо /остання редакція видана в 1995 року, публікація №522/; Уніфіковані правила та звичаї для договірних гарантій / остання редакція видана в 1977 році).

...
ПОДІЛИТИСЯ: