Розрахунки у формі кредитового перекладу

Міжнародний банківський переказ — це розрахункова банківська операція, здійснювана шляхом направлення телеграфом, телексом або поштою платіжного доручення одного банку (в окремих випадках інші небанківські фінансові установи) іншому, коли такі банки знаходяться на території різних держав.

Важливими документами в галузі правового регулювання міжнародних кредитових переказів, які мають рекомендаційний характер, є:

– Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародні кредитових перекладах 1992 р.;
– Правове керівництво ЮНСІТРАЛ про електронний переказ коштів 1986 р.;
– Керівництво Міжнародної торгової палати з міжнародного міжбанківського переказу коштів і компенсації 1990 р.

У Типовому законі ЮНСІТРАЛ про міжнародні кредитових перекладах, який носить рекомендаційний характер, дається визначення кредитового перекладу. Так, згідно ст. 2 кредитовий переказ являє собою ряд операцій, починаючи з платіжного доручення рахунок переказодателя, що здійснюються з метою передачі коштів у розпорядження бенефіціара. Цей термін поширюється на будь-які платіжні доручення, що видаються банком рахунок переказодателя або будь-яким банком-посередником в цілях виконання платіжного доручення рахунок переказодателя. Платіжне доручення, що видається в цілях здійснення платежу по такому дорученню, вважається частиною іншого кредитового перекладу. При використанні кредитового перекладу бенефіціар не набуває права вимагати від банку рахунок переказодателя або іншого банку здійснення платежу.

«Платіжне доручення» означає безумовний наказ у будь-якій формі відправника банку-одержувачу передати в розпорядження бенефіціара встановлену або підлягає встановленню суму грошей, якщо:

— відшкодування банку-одержувачу має надаватися шляхом дебетування рахунку відправника або отримання від нього платежу іншим чином;
— наказ не передбачає, що платіж повинен бути здійснений на прохання бенефіціара. Ніщо в цьому пункті не забороняє вважати який-небудь наказ платіжним дорученням лише в силу того, що в ньому міститься вказівка банку бенефіціара тримати, поки бенефіціар не запросить платіж, засоби для бенефіціара, який не має рахунку в цьому банку.

Типовий закон виходить із принципу безумовності платіжного доручення. Якщо оплата платіжного доручення чим обумовлена, то це вже не платіжне доручення, і операція в цьому випадку не є кредитовим переказом. Цим платіжне доручення відрізняється від акредитива та інкасо.

ЮНСІТРАЛ пропонує використовувати коллизионную норму — «права і обов’язки сторін, що випливають з платіжного доручення, регулюються правом, обраним сторонами. При відсутності домовленості застосовується право країни банку – одержувача платежу».

Учасники міжнародного кредитового переказу:

— «Перевододатель» означає особу, що видає перше платіжне доручення в ході кредитового переказу;
— «Бенефіціар» означає особу, зазначену в платіжному дорученні рахунок переказодателя в якості одержувача коштів у результаті кредитового переказу;
— «Відправник» означає особу, яка видає платіжне доручення, включаючи рахунок переказодателя і будь-який банк – відправник;
— «Рахунок переказодателя Банк» — банк, де перевододатель має рахунок, з якого здійснюється платіж;
— «Банк бенефіціара» — банк, де бенефіціар має рахунок, на який проводиться зарахування платежу;
— «Банк-одержувач» — банк, який одержує платіжне доручення;
— «Банк-посередник» — будь-який банк-одержувач, який не є банком рахунок переказодателя і банком бенефіціара.

Етапи міжнародного кредитового переказу:

1. Перевододатель дає доручення своєму банку здійснити платіж на користь бенефіціара.
2. Банк рахунок переказодателя самостійно або за допомогою банку-посередника дає доручення банку бенефіціара здійснити платіж на користь бенефіціара.

Видача платіжного доручення та посвідчення його прийняття вважаються достатніми умовами для прийняття платіжного доручення до виконання. Це означає, що банк бенефіціара стає пов’язаним зобов’язаннями щодо здійснення платежу, що рівносильно акцепту з загальної теорії зобов’язального права.

Платіжне доручення рахунок переказодателя приймається банком лише за наявності коштів на його рахунку, достатніх для виконання доручення, якщо тільки договором між перевододателем і банком-відправником не передбачено кредитування цього рахунку (контокоррент та ін). Не є підставою для відмови прийняття платіжного доручення відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку рахунок переказодателя. При відсутності достатніх коштів на рахунку відправника (рахунок переказодателя) банк-одержувач має право відмовитися від акцепту платіжного доручення. Банк також має право відмовитися від акцепту платіжного доручення у випадку, якщо платіж здійснювався іншим чином, однак він не був отриманий або наявна інформація недостатня для ідентифікації рахунок переказодателя.

Термін виконання банком-одержувачем платіжного доручення та напрямки повідомлень:

1. Як правило, банк-одержувач, який повинен виконати платіжне доручення, зобов’язаний зробити це в робочий день банку, коли воно отримано. Якщо він не робить цього, він виконує доручення робочий день банку після його отримання. Однак, якщо:

а) у платіжному дорученні зазначена більш пізня дата, платіжне доручення виконується в цю дату;
б) в дорученні вказується дата, коли кошти повинні бути передані в розпорядження бенефіціара, і з цієї дати слід, що виконання доцільно перенести на більш пізній термін, з тим, щоб банк бенефіціара акцептував платіжне доручення і виконав його в цю дату, платіжне доручення виконується у цю дату.

2. Якщо банк-одержувач виконує платіжне доручення в робочий день банку після його отримання, крім випадків, коли це відбувається у відповідності з підпунктом (а) або (b) пункту 1, банк одержувач повинен виконати доручення, використовуючи в якості дня валютування день його отримання.

3. Банк-одержувач, на який покладається обов’язок виконати платіжне доручення в силу акцепту платіжного доручення повинен виконати доручення, використовуючи як дати валютування найбільш пізню з двох дат: дату отримання платіжного доручення або дату, коли:

а) при здійсненні платежу шляхом дебетування рахунку відправника в банку бенефіціара, на рахунку є достатні кошти для платежу за платіжним дорученням;
б) при здійсненні платежу іншим чином, платіж отриманий.

4. Повідомлення, яке потрібно направляти або надсилаються наступного робочого дня банку після закінчення терміну виконання або до цього дня.

5. Банк-одержувач, який одержує платіжне доручення після встановленого цим банком-одержувачем граничного строку для платіжних доручень даного виду, має право вважати це доручення отриманим на наступний день, коли банк виконує платіжні доручення такого виду.

6. Якщо банк-одержувач зобов’язаний прийняти які-небудь заходи у той день, коли він не вживає таких заходів, він повинен прийняти необхідні заходи на наступний день, коли він приймає такі заходи.

7. Для цілей здійснення термінів відділення або окремі контори банку, навіть якщо вони знаходяться в одній державі, є окремими банками.

Відгук кредитового перекладу

Платіжне доручення може бути відкликане відправником лише в тому випадку, якщо банк бенефіціара отримує доручення про відкликання досить завчасно і таким чином, щоб у банку була розумна можливість зробити необхідні дії до моменту завершення кредитового переказу або настання дня, коли кошти повинні бути передані в розпорядження бенефіціара, в залежності від того, який момент настає пізніше.

Завершення кредитового перекладу

1. Кредитовий переклад завершується акцептом платіжного доручення банком бенефіціара на користь бенефіціара. По завершенні кредитового переказу банк бенефіціара стає боржником бенефіціара в розмірі акцептованого ним платіжного доручення. Завершення кредитового переказу не має ніякого іншого впливу на відносини між бенефіціаром і банком бенефіціара.

2. Кредитовий переказ вважається завершеним незалежно від тієї обставини, що сума платіжного доручення, акцептованого банком бенефіціара, менше, ніж сума платіжного доручення рахунок переказодателя в результаті справляння зборів одним або декількома банками-одержувачами. Завершення кредитового перекладу не завдає шкоди яким-небудь прав бенефіціара на підставі застосовного права, що регулює основне зобов’язання, щодо відшкодування перевододателем суми цих зборів.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Наказание