Поняття і функції правової свідомості

Правосвідомість – це одна з форм суспільної свідомості, що представляє собою систему правових поглядів, теорій, переконань, оцінок, установок, настроїв, емоцій, що виражають ставлення індивідів, соціальних груп, суспільства в цілому до всієї юридичної дійсності.

Будучи однією з форм суспільної свідомості, правосвідомість впливає як на формування права, так і на його реалізацію. Правосвідомість виконує такі соціальні функції:

1. Пізнавально-оцінна функція. В процесі соціального спілкування індивіди знайомляться зі змістом правових приписів, набувають правові знання, особистий практичний досвід у сфері юридичної дійсності. На основі цього формуються їхні переконання і погляди на право, виробляються певні оцінки самого чинного права, власного і чужого поведінки у сфері права, роботи юридичних установ. Пізнавально-оцінні процеси породжують вольові установки особистості до відповідного поведінки, тобто схильність діяти певним чином.

2. Регулятивна функція. З урахуванням сформованих правових установок і ціннісних орієнтації індивід порівнює свою поведінку з правовими нормами та обирає певний варіант правової поведінки в конкретній ситуації, тобто здійснює в залежності від свого вибору правомірні або протиправні вчинки.

3. Прогностична функція. Полягає в усвідомленні тих необхідних потреб, які виникають в процесі регулювання суспільних відносин, а також у формуванні нових засобів правового впливу, покликаних привести до досягнення поставлених цілей. В цій функції найбільш яскраво відображаються уявлення людей про належне і бажане право. Тому вона відіграє значну роль у правотворческом процесі.

Посилання на основну публікацію