Політико-правовий режим

Під політико-правовим режимом розуміється сукупність методів і засобів здійснення державної влади.

Це найбільш динамічна складова форми держави, яка чуйно реагує на процеси, які відбуваються в суспільстві.

На політико-правовий режим впливає цілий ряд обставин:

  • сутність держави;
  • форма державного устрою та правління;
  • особливості законодавства;
  • баланс соціально-політичних сил в країні;
  • міжнародна обстановка і багато іншого.

Проте все розмаїття політичних режимів зводиться до двох основних різновидів — демократичного та недемократичного (авторитарного).

Політико-правова сторона демократичного режиму характеризується наступними ознаками:

  • плюралізм в суспільно-політичному житті;
  • реалізація принципу поділу влади;
  • захист особистості від свавілля і беззаконня, облік інтересів не тільки більшості, але і меншини, облік індивідуальних і національних особливостей, релігійних переконань громадян;
  • наявність громадянського суспільства, можливість для населення впливати на владу і контролювати її діяльність;
  • вільна діяльність опозиційних партій;
  • розвинені ринкові відносини, надання свобод у сфері економічної діяльності.

Для авторитарного політико-правового режиму характерно:

  • відсутність або обмеження прав і свобод особистості;
  • обмеження громадянського суспільства;
  • командно-адміністративні методи здійснення державної влади, панування свавілля і насильства;
  • відсутність у населення можливості контролювати діяльність органів влади;
  • концентрація влади в руках однієї людини (або невеликої згуртованої групи осіб);
  • відсутність або обмеження діяльності представницьких органів (наприклад, парламенту);
  • переважання держави над правом.

Крайньою формою авторитарного режиму вважається тоталітаризм. Його особливості:

  • ідеологічний монізм — панування однієї системи ідей, визнаної в якості офіційної державної ідеології;
  • концентрація влади в руках правлячої партії;
  • зрощення правлячої партії з державним апаратом;
  • відсутність громадянського суспільства як самостійної сфери суспільних відносин, здатної протистояти свавіллю з боку держави;
  • мілітаризація внутрішнього життя.
ПОДІЛИТИСЯ: