Модель торгового права Франції

Головна роль джерела права в Німеччині належить Конституції (Основного Закону) 1949 року, після якої стоять законодавчі акти, Постанови та інші правові акти федерації і земель. Судова практика не вважається джерелом права.

Основний документ у сфері цивільного законодавства — Німецьке цивільне уложення (ГГУ) 1896 р., яке справило великий вплив на формування громадянського законодавства багатьох держав.

В ньому розглядаються питання статусу фізичних і юридичних осіб, обчислення строків давності, власності, речового права, укладення угод і т. д.

Доповнюють цивільне законодавство: Закон «Про загальні умови угод» 1976 р., Закон «Про відповідальність за недоброякісну продукцію» 1989 р., Закон «Про право власності на житло» 1951 р., Закон «Про чеки» 1933 р., Закону «Про векселі» 1993 р., Закон «Про регулювання порядку провадження у справах про неспроможність» 1994 р. та ін

Цивільне законодавство ФРН розширює Торгове право.

У 1861 році набула чинності Загальнонімецький торгове уложення. Даний джерело з’явився основою торгового законодавства країн, які входили в Німецький торговий союз. Франція і Німеччина це ті держави, торгове право яких стало базою для формування континентальної системи торгового права.

Велике значення відіграє Німецьке торгове уложення (ГТУ) 1897 р., яке регулює порядок здійснення операцій, які здійснюються комерсантами і торговими товариствами. ГТУ складається з 4-х книг. Перша книга дає характеристику основних визначень, таких, як «комерсант», «торговий представник», «торгова фірма» і т. д. Друга книга розглядає загальні положення про торгових товариствах. Третя книга по9вящена регулювання торговельних угод. Четверта книга — питань морського права, транспорту і страхування.

ГТУ регламентує діяльність трьох видів товариств:

— повного товариства;
— командитного товариства;
— тихого (або негласного) товариства.

Окремі питання торгового права регулюють Закон про товариства з обмеженою відповідальністю 1892 р., Закон про акціонерні товариства 1965 р. та ін

Закон про акціонерні товариства є одним із самих великих і докладних законів. Він складається з 410 статей і п’яти книг:

— про акціонерному суспільстві;
— про командитне товариство на акціях;
— про стосунки між так званими пов’язаними юридично самостійними підприємствами;
— про перетворення акціонерних товариств;
— про санкції за порушення акціонерного права.
Діють закони «Про недобросовісну конкуренцію» 1909 р., «Про боротьбу з обмеженнями конкуренції 1957 р., «Про сприяння стабільності і зростання економіки» 1967 р.

З наведених правових джерел видно, що основними організаційно-правовими формами ведення підприємницької діяльності у Німеччині є акціонерне товариство і товариство (товариство) з обмеженою відповідальністю. Такі організації ведення бізнесу дозволяють вирішувати питання залучення достатніх фінансових і матеріальних ресурсів для проведення будь-яких операцій та обмежувати ризик відповідальності, який може настати в разі неплатоспроможності і т. д.

Посилання на основну публікацію