Класифікація норм права

В юридичній науці існує безліч різних критеріїв для класифікації норм права.
В залежності від їх функціональної ролі в механізмі правового регулювання норми права можна підрозділити на нетипові (вихідні, спеціалізовані, відправні) і типові (норми — правила поведінки).

Нетипові норми визначають основні начала правового регулювання суспільних відносин, його цілі, завдання, принципи, напрямки, методи і т. д. Вони не регулюють конкретні відносини, але створюють базу правового регулювання. До нетипових норм відносяться:

– Загальнозакріплюючі норми — закріплюють певні стану суспільних відносин, наприклад основи конституційного ладу;

– декларативні норми — проголошують принципи побудови і функціонування апарату держави; цілі і завдання прийняття певних нормативних правових актів і т. д.;

норми-дефініції — закріплюють юридичні поняття.

Крім того, серед нетипових норм права виділяють оперативні (визначають момент та порядок вступу в силу нормативного акта, пролонгують, або відміняють його дія) та колізійні (визначають порядок вибору тієї чи іншої норми права з кількох).

Типові правові норми безпосередньо регулюють суспільні відносини між суб’єктами права шляхом наділення їх правами і обов’язками. В кількісному відношенні більшість правових норм у чинному законодавстві можна віднести до типових.

За призначенням розрізняють норми:

– регулятивні (розраховані на правомірну поведінку, встановлюють права та обов’язки суб’єктів права);

– охоронні (розраховані на неправомірну поведінку і містять вказівку на міру державного примусу).

За формою припису норми права бувають:

– зобов’язуючі (встановлюють позитивний обов’язок вчинити певні дії);

– уповноважуючі (надають право на вчинення певних дій);

– заборонні (встановлюють обов’язок утриматися від вчинення певних дій).

За характером приписів виділяють норми права:

– імперативні (вміщені в них правила не можуть бути змінені угодою сторін);

– диспозитивні (діють лише остільки, оскільки суб’єкти правовідносин не встановили для себе інших правил поведінки);

– рекомендаційні (містять правила, виконання яких бажано, але не обов’язково).

В залежності від функціональних особливостей галузі права виділяють:

– норми матеріального права (регулюють змістову сторону суспільних відносин);

– норми процесуального права (реалізуються в процесі здійснення і захисту норм матеріального права).

Залежно від видів суспільних відносин норми можна розділяти на норми конституційного права; норми трудового права; норми цивільного права; норми кримінального права і т. д.

За юридичною силою розрізняють законодавчі і підзаконні норми.

За часом дії норми класифікують на тимчасові, постійні та норми із зворотною силою.

За місцем дії виділяють норми, що діють на всій території держави; норми, що діють на певній частині території держави; локальні норми (діють на певному підприємстві, в організації чи установі).

По колу осіб норми поділяються на загальні (що поширюють свою дію на всіх осіб) і спеціальні (поширюються на певну категорію осіб – студентів, пенсіонерів тощо).

Залежно від способу викладу розрізняють норми відсильний і бланкетного способів викладу.

Залежно від механізму правореализации норми бувають:

– безперервної дії (регулюють відносини, що функціонують постійно протягом тривалого часу);
– дискретної дії (регулюють відносини, які виникають та існують час від часу, в залежності від наявності або відсутності тих чи інших юридичних фактів).

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: