Військово-політичний конфлікт

Формування військово-політичного конфлікту

На цьому рівні розвитку перед людством простягаються два шляхи. Перший шлях прямує геть від військових конфліктів і воєн до «мирної епохи», досягти яку можна за допомогою послідовної демілітаризації, відмови від політики сили і самої сили в її мілітаристської образі. Другий шлях є продовженням розробки і виробництва найбільш смертоносної зброї, нарощування потужності армій, закладання передумов нових, ще більш страшних воєн, які здатні знищити людство.

Деякі вчені вважають, що війни стали вестися тільки після досягнення цивілізацією певного рівня розвитку. Але історична і археологічна наука стверджують зворотне – війни властивими абсолютно всіх етапах розвитку людської цивілізації. Дослідники приблизно підрахували, що, з 3600 року до нашої ери в світі відбулося приблизно 14 600 воєн. В їх результаті загинуло понад 3 мільярдів чоловік – для розуміння, населення Землі в 2001 році становило 6,2 мільярдів чоловік.

Вся історія людства знала тільки 292 року без воєн, та й то, існують серйозні підозри, що деякі конфлікти всього лише не зафіксовано істориками.

Наслідки військово-політичних конфліктів

Все сказане вище свідчить про те, що військово-політичні конфлікти в процесі всієї тривалої історії людства представляли серйозну небезпеку для світового розвитку. Військові конфлікти мають свої характерні риси, що дають нам можливість їх чіткого визначення, так:

  • військово-політичні конфлікти традиційно несуть мільйони жертв, знищуючи тим самим генофонд націй;
  • в умовах сучасного періоду міжнародних відносин, всякий військово-політичний конфлікт може звернутися в своєрідний «детонатор» нової всесвітньої війни;
  • військові конфлікти зараз посилюють неблагополуччя в екології;
  • військово-політичні конфлікти негативно впливають на морально-психологічний клімат на континентах, в регіонах, в цілому світовому просторі.

Як зазначається, небезпечний характер військово-політичних конфліктів в даний момент вимагає їх глибокого вивчення і спостереження. Для більш чіткого визначення сутності військово-політичних конфліктів, перш за все, необхідно виявляти ознаки військового конфлікту, що дозволяють відрізнити його, з одного боку, від війни, а з іншої – від інших акцій військового характеру.

Військові конфлікти є військовими зіткненнями, до числа яких відносяться і світові війни. Але ми застосовуємо дане поняття «військовий конфлікт» тільки щодо тих військових колізій, які володіють деякими особливостями, до яких відносяться:

  • протиборство із застосуванням засобів військового насильства як з однієї, так і з іншої сторони;
  • локалізований географічним чином масштаб проведення бойових дій;
  • обмежене застосування засобів і сил військового насильства;
  • відносна керованість процесами в розвитку конфліктних відносин між учасниками даного спору;
  • відносне обмеження регіонально-ситуативних цілей, які сторони переслідують в спорі і т. l.

Думки вчених про військово-політичні конфлікти

Вчені сучасного періоду часу займаються розглядом військового конфлікту зазвичай з точки зору його співвідношень з міжнародним конфліктом, з позицій якоїсь небезпеки, яку дане явище демонструє в образі можливого детонатора нової світової війни. Все сильніше до уваги приймаються екологічні, економічні, юридичні, соціально-політичні, соціально-психологічні та інші аспекти явища військово-політичних конфліктів.

Сказане вище дає привід для визначення військового конфлікту як гострої фази розвитку протиріч між державами, а також воєнізованими політико-громадськими формуваннями. На цій фазі розвитку протиріч, конфліктуючі сторони для досягнення власних приватних, регіонально-ситуативних цілей застосовують з різним рівнем обмеженості військові засоби при відсутності між ними загального стану війни. Якраз це і є однією з основних рис військово-політичного конфлікту, так як процес конфліктної взаємодії сторін відбувається зазвичай на географічно обмеженій території. У прикордонних конфліктах, наприклад, це прикордонні райони, в територіальних – спірні земельні ділянки, в міжнаціональних – регіони з компактним проживанням конкретних етносів і т. Д. Існують і винятки, коли дії протиборчих сторін поширюються на всю територію противника.

Взаємодія між державами на етапі сучасності свідчить про те, що основною областю, в якій сконцентровані регіональні приватні цілі держав, є економічна сфера. На думку Ф. Фукуями військові конфлікти в даний момент виходять на новий, економічний рівень.

Важливо відзначити, що при прагненні конфліктуючих учасників до досягнення власних цілей за допомогою силового способу, сторони, як правило, не переступають за межі військового конфлікту. Крім того, історія військово-політичних конфліктів довела, що приватна мета різних держав може бути трансформована в глобальну мету в системі цінностей якогось учасника зіткнення. Це означає ескалацію військового конфлікту у війну.

Аналізуючи військово-політичні конфлікти, необхідно чітко визначати межі між військовим конфліктом і різними односторонніми військовими акціями. Під термінологією «односторонні військові акції» традиційно розуміються такі явища як інтервенція, окупація, військовий шантаж тощо.

ПОДІЛИТИСЯ: