Види політичних ідеологій

Націоналізм. Виділяються три типи: державний, культурний і етнічний. Перший в якості основної ідеї висуває інтереси нації – всіх громадян держави, другий – людей, що належать до одного типу соціальної культури, третій – представників однієї етнічної спільноти. Основними ознаками державного націоналізму є визнання специфічності шляху розвитку нації та її призначення, єдності нації і держави. До теорії етнічного націоналізму тісно примикає теорія расизму – обгрунтування переваги однієї раси над іншою. До другого типу примикають теорії єдності представників однієї культури, наприклад панславізм, панісламізм і т. Д.

Технократизм – політична концепція, яка спирається на цінності розвитку, вірування в безмежні технічні можливості організації суспільства. Його основою є вихідці з сфер промисловості, науки. Концепція технократизму часто береться на озброєння політиками, які намагаються відійти від традиційних конфронтаційних моделей політичної ідеології. Представники цього напряму вірять у можливість перенесення на суспільний організм особливостей технічної структури, що, на їхню думку, дозволяє впливати на суспільну систему.

Комунізм – в рамках цієї ідеології існують часом досить ворожі один одному доктрини, такі як ленінізм, державний комунізм троцькізм, маосізм і т. Д. Комуністична концепція включає в себе класову теорію, згідно з якою суспільство розділене на класи, які борються між собою. Мета комунізму – побудова безкласового суспільства, де відсутня класова експлуатація, а громадські багатства служать цілому народові. Соціальним обґрунтуванням концепції виступають працівники та їхні найбільш передові представники. У політичній області комунізм передбачає встановлення влади трудящих шляхом здійснення революції при придушенні опору експлуататорських класів, які повинні бути позбавлені власності.

Соціал-демократизм. Виділився на початку XX ст. з більш широкого – соціалістичного, що поширився в XIX в. на основі розвитку промисловості і усвідомлення робітниками своїх інтересів. Базові цінності – свобода, демократія, соціальна справедливість і солідарність – можуть бути досягнуті поступово, в ході реформування суспільства, без революційних перетворень. Мета концепції – побудова суспільства соціальної демократії, яка буде визнавати всі підсистеми суспільства – економічну, духовну, соціальну, політичну. Економічна демократія передбачає змішану економіку з наявністю різних форм власності, контроль суспільства за ринковими процесами, участь в управлінні виробництвом всіх трудящих. Соціальна демократія передбачає ліквідацію будь-яких форм соціального відчуження, нерівності, дискримінації. Основою соціальної демократії є соціальне партнерство різних груп: трудящих, власників, управлінців і бюрократії.

Посилання на основну публікацію