Свобода пересування, візова політика і прикордонний контроль ЄС

Положення, що регулюють забезпечення свободи пересування та пов’язані з цим заходи щодо контролю на кордонах, надання притулку та імміграції закріплені в Главі 2 Розділу V Договору про функціонування ЄС «Політика щодо прикордонного контролю, надання притулку та імміграції».
Необхідно враховувати, що питання вільного пересування для громадян ЄС і громадян третіх держав регулюються окремо. Свобода пересування для громадян ЄС в рамках ст. 20 Договору про функціонування ЄС більшою мірою кримінальна, аналогічний конституційним правам людини. Правове регулювання в рамках ст. 77 Договору про функціонування ЄС забезпечує безперешкодну реалізацію громадянами ЄС свого права за рахунок зняття контролю на внутрішніх кордонах.
Скасування контролю на внутрішніх кордонах автоматично поширюється і на іноземців, при цьому в ЄС формується блок норм, що регламентують умови допуску і перебування іноземців на території ЄС, а також інші заходи щодо іноземців (загальна візова і імміграційна політика, політика надання притулку).
Детальна регламентація свободи пересування для громадян ЄС здійснена положеннями Директиви 2004/38 / ЄС від 29 квітня 2004 року про право громадян Союзу і членів їх сімей вільно пересуватися і проживати на території держав-членів. Директива передбачає право громадян ЄС вільно пересуватися по території держав ЄС протягом трьох місяців. Громадяни ЄС звільняються від будь-яких візових вимог або інших формальностей; єдиною умовою є наявність посвідчення особи. Члени сім’ї, які не є громадянами ЄС, також користуються цим правом, однак до них можуть пред’являтися візові вимоги.
Перебувати на території інших держав ЄС більше трьох місяців громадяни ЄС можуть при дотриманні умов, встановлених в Директиві. Такими умовами є участь в економічній діяльності (робота або самостійна зайнятість) або наявність достатніх засобів і медичної страховки. Громадяни ЄС звільнені від необхідності отримувати дозвіл на проживання, але держави – члени ЄС мають право встановлювати вимоги про реєстрацію громадян інших держав ЄС, які проживають на їх території понад три місяці. Супроводжуючі громадянина ЄС члени сім’ї, які не є громадянами ЄС, повинні отримувати дозвіл на проживання.
Після закінчення п’яти років проживання громадяни ЄС отримують право постійного проживання, яке не може бути нічим обумовлено. Це право може бути втрачено тільки в разі відсутності на території держави протягом двох років. Ті ж правила застосовуються до членів сім’ї, які не є громадянами ЄС, з тією різницею, що вони отримують посвідку на проживання, який автоматично поновлюється кожні 10 років.
Відповідно до Директиви 2004/38 / ЄС громадянин держави – члена ЄС може бути виселений з території іншої держави – члена ЄС тільки на підставах громадського порядку, безпеки та охорони здоров’я.
Регламентація свободи пересування для іноземців (громадян третіх країн) включає в себе визначення умов допуску на територію ЄС (візова політика і прикордонний контроль), встановлення правил пересування по території ЄС, короткострокового перебування та постійного проживання. Крім цього, в рамках ЄС формуються загальна імміграційна політика і політика надання притулку, покликані оптимізувати міграційні потоки при дотриманні норм міжнародного права.
Візова політика стала частиною права ЄС з Маастрихтського договору 1992 року і розвивалася слідом за шенгенськими правом, поступово підміняючи його нормами права ЄС. До інкорпорації шенгенської співпраці візова політика в рамках ЄС включала встановлення єдиного формату віз для всіх держав і прийняття на рівні ЄС рішень про встановлення або скасування візового режиму. Формат візових бланків був уніфікований для всіх держав ЄС відповідно до Регламенту № 1683/95 від 29 травня 1995 року про встановлення єдиного формату віз. Необхідність в отриманні візи для громадян третіх держав в даний час визначається відповідно до Регламенту № 539/2001 від 15 березня 2001 року, що містить переліки третіх держав, громадяни яких повинні мати візу при перетині зовнішніх кордонів і громадяни яких звільняються від цієї вимоги, в який вносяться зміни в міру необхідності.
Держави ЄС мають право звільнити від необхідності отримання короткострокової або транзитної візи певні категорії осіб – власників дипломатичних та службових паспортів або документів, що видаються міжнародними організаціями своїм службовцям, екіпажі цивільних повітряних і морських суден, екіпажі та персонал повітряних суден, зайнятих в рятувальних операціях, і ін.
Візове співробітництво в рамках ЄС обмежується короткостроковими візами для перебування на термін до 3 місяців. Умови допуску іноземців на свою територію для перебування на більший термін регулюються національним законодавством держав.
В даний час основні положення візової політики ЄС закріплені в Регламенті № 810/2009 від 13 липня 2009 р встановлює Кодекс Співтовариства про візи (Візовий кодекс). В Шенгенської конвенції 1990 були закріплені типи єдиної візи і умови видачі, але Візовий кодекс регламентує всі сторони візового процесу, в т. Ч. Вимоги до заявників, порядок розгляду заяв про видачу візи, умови і порядок їх видачі, підстави і порядок відмови у видачі візи, порядок оскарження та ін.
З 2004 року відповідно до Рішення 2004/512 / ЄС в ЄС ведеться робота зі створення Візової інформаційної системи (VIS). У 2008 р був прийнятий Регламент № 767/2008, в якому визначено правовий статус VIS, перелік даних, які будуть в ній містяться, порядок доступу та використання інформації з Візової інформаційної системи. VIS буде містити дані, пов’язані з візовим процесом, – відомості про заяви на отримання віз, про прийняті рішення, про видачу або про відмову у видачі візи, про видані візи та ін. Рішенням Комісії 2010/49 / ЄС від 30 листопада 2009 року визначено перші держави, в яких дана система вводиться в дію.
Крім власне віз законодавством ЄС передбачена видача спрощеного транзитного документа та спрощеного залізничного транзитного документа, які дозволяють громадянам третьої держави слідувати з однієї частини своєї держави в іншу частину через територію ЄС. Цей документ застосовується тільки щодо анклавів, зокрема щодо жителів Калінінградської області Російської Федерації. Формат спрощеного транзитного документа, умови видачі та права його власників встановлюються Регламентів № 693/2003 та 694/2003 від 14.04.2003 р
Погранічнийконтроль іпорядок перетину кордонів врегульовані Регламентом № 562/2006 від 15 березня 2006 року, що встановлює Кодекс Співтовариства про режим перетину людьми кордонів (Шенгенський кодекс про кордони). Даний документуста-встановлюються порядок перетину зовнішніх кордонів ЄС громадянами ЄС і іноземними громадянами, в т. Ч. Умови допуску громадян третіх держав на територію ЄС, порядок здійснення прикордонного контролю, включаючи організацію та облаштування місць контролю, порядок проставлення штампів в проїзних документах, порядок і підстави для відмови у в’їзді, а також положення про організацію прикордонної служби в державах-членах. У Розділі III Кодексу передбачається повне скасування прикордонного контролю на внутрішніх кордонах держав – членів ЄС і визначаються умови та порядок тимчасового відновлення прикордонного контролю в разі потреби.
Прикордонний рух є винятком із загального режиму перетину кордонів. Правове регулювання на рівні ЄС забезпечується положеннями Регламенту № 1931/2006, що встановлює правила про прикордонний рух на зовнішніх сухопутних кордонах держав-членів. З метою реалізації положень регламенту держави-члени наділені правом укладати відповідні двосторонні угоди з третіми країнами. Жителі прикордонної зони отримують право перебувати в прикордонній зоні відповідної держави терміном до трьох місяців в шестимісячний період, але не більше трьох місяців поспіль після отримання спеціального дозволу на прикордонний рух. Дозвіл на прикордонний рух видається на термін від одного до п’яти років.
Європейське агентство з управління та оперативної співпраці на зовнішніх кордонах (Фронтекс) створено і діє на підставі Регламенту № 2007/2004 з метою поліпшення інтегрованого управління зовнішніми кордонами. Штаб-квартира Фронтекс розташована у Варшаві (Польща). Безпосередньо прикордонний контроль залишається в компетенції держав, але Фронтекс покликаний полегшити і зробити більш ефективним застосування норм права ЄС щодо управління зовнішніми кордонами, а також надавати технічну підтримку державам. Фронтекс займається координацією оперативного співробітництва, сприяє в підготовці кадрів прикордонних служб, організації спільних операцій щодо висилки та ін. Держави мають право просити Фронтекс про сприяння в разі виникнення обставин, що потребують технічної та оперативної підтримки. У виняткових ситуаціях, наприклад в разі масового припливу іноземців, охочих перетнути кордон, за запитом держави Фронтекс може задіяти безпосередньо на кордоні «команди швидкої прикордонної інтервенції» (RABIT), механізм створення яких встановлено Регламентом № 863/2007. Участь асоційованих членів шенгенської співпраці в роботі Фронтекс регулюється спеціальними домовленостями зі Швейцарією і Ліхтенштейном, а також з Норвегією та Ісландією.
Шенгенська інформаційна система (SIS) об’єднує питання поліцейського, візового та прикордонного співробітництва і забезпечує інформаційну єдність території всього шенгенського простору. SIS створена на основі положень Шенгенської конвенції 1990 року та містить інформацію про речі (втрачених, втрачених і вкрадених цінностях, документах, реєстраційних знаках транспортних засобів, викрадених транспортних засобах, зброю та ін.) Та про осіб (яких розшукують за підозрою в скоєнні злочину, зниклих без вести, а також яким заборонений в’їзд на територію ЄС). Наповненням системи даними займаються самі держави, а завдяки центральному органу підтримки, розташованому в Страсбурзі (Франція) ці дані стають доступними для інших держав. Система не дозволяє виробляти довільний перегляд даних, а тільки обґрунтовані пошукові запити за певними критеріями. Інформацію про всі пошукові запити зберігається протягом певного часу, обгрунтованість запитів вибірково перевіряється.
В даний час відбувається реформування Шенгенської інформаційної системи – перехід від застарілої системи середини 90-х рр. SIS I + до системи SIS II, що передбачається Регламентом 1987/2006. Оновлена система дозволить використовувати досягнення комп’ютерних технологій в більшій мірі, в т. Ч. Включити в базу даних фотографії та відбитки пальців. Введення в дію системи другого покоління передбачалося завершити не пізніше 30 червня 2010 р проте цей термін був перенесений на 31 березня 2013 р

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.