Політичні вчення в Росії

Політична думка Росії була досить різноманітна: для одних було характерно «слідувати Заходу», для інших характерне прагнення не допустити цього і зберегти старе, а для третіх, підкоряючись «духу часу», врахувати негативні явища Заходу, уникнути їх і знайти для своєї Батьківщини найкращий (свій) шлях розвитку.

В області політичних поглядів типово напрямок навчань про абсолютної монархії, які стверджують абсолютизм як форму організації верховної влади в державі. А.Л. Ордін-Нащокін, Симеон Полоцький та Юрій Крижанич – ці мислителі визнавали божественне походження царської влади, звертаючи увагу на людську природу її носія, встановлюючи «природне» рівність царя і підданих, що відкриває можливість критики навіть дій венценосца.

У «Політиці» Ю. Крижанич розглянув сутність, походження і призначення держави, класифікацію форм правління, ставлення справедливості і права, судоустрою. Він стверджував, що хороші закони не повинні порушувати природних прав людини.

Великий державний діяч, автор «Історії Російської» В.Н. Татищев (1686-1750) розробив оригінальну теорію походження держави і соціальної нерівності. Велике місце у творі Татіщева відведено форм правління.

У навчаннях російських політологів простежувалася ідея поділу влади. Так, С.Є. Десницький направив Катерині II “Подання про заснування законодавчої, судітельной і наказательной влади в Російській імперії». Теорія поділу влади передбачала поділ всієї влади в державі. Погляди А.Н. Радищева встановлювали тісний зв’язок закону, народного суверенітету і природного права. В основі закону має лежати природне право. Для Радищева народ – не об’єкт, а суб’єкт історичного процесу.

У першій половині XIX ст. в Росії виникають ліберальні державно-правові ідеї і теорії. До найважливіших представникам лібералізму в Росії слід віднести Н.С. Мордвинова і М.М. Сперанського. Михайло Михайлович Сперанський був автором великих планів державно-правових перетворень і в принципі виступав за перехід до конституційної монархії, приділяючи багато уваги проблемі поділу влади. Відокремлюючи законодавчу владу від виконавчої, він надавав право прийняття «корінних» законів і основних законоположень виключно законодавчому органу. Їм було поставлено питання про підзаконними виконавчого апарату. М.М. Сперанський приділяв дуже велику увагу впровадженню принципу законності в діяльність державного апарату, упорядкованості державного механізму імперії, складання загального зводу законів.

У скарбницю Російської політичної думки входять погляди і конституційні проекти декабристів. У проектах Конституції та інших документах Н.М. Муравйов розвивав загальнодемократичні ідеї народного суверенітету, називаючи народ джерелом верховної влади. У системі органів державної влади за конституційними проектам Н.М. Муравйова були закладені принципи поділу влади і федеративного устрою держави. Вищий представницький орган Народна віче – повинен був складатися з двох палат: Палати народних представників і Верховної думи як органу, що представляє державу та області, на які ділилася країна.

Верховна виконавча влада, згідно з Конституцією Н.М. Муравйова, надавалася спадкового імператору; був проведений принцип незалежності суду в правосудді, в конституційних проектах багато уваги приділялося правам і свободам громадян. Н.М. Муравйов вважав, що потрібно мати закони, що забезпечують людині право розвивати його природні, фізичні та моральні сили і одночасно гарантують недоторканність особи.

Павло Іванович Пестель, автор «Руської правди», при виробленні загальнотеоретичних понять користувався природно-правової аргументацією і посиланнями на єдину людську природу з її прагненням до свого і загального благоденства. П.І. Пестель проголосив в «Руській правді» ідеї народного суверенітету і незаперечне право брати участь у державних справах; він виступав за повну ліквідацію царизму аж до вимоги знищити всю імператорську прізвище. Згідно з Конституцією – Державному Заповіту, вищими органами влади в республіці повинні стати виборні органи: Народне віче, Державна дума, Верховний собор.

Структура органів державної влади у Пестеля будувалася за принципом поділу влади, але відкидалося правило рівноваги влади і приймалося правило определительного кола дій.

П.І. Пестель вважав, що необхідною формою державного устрою Росії є унітарна держава з наданням права на створення самостійної республіки. «Руська Правда» передбачала введення в Росії найважливіших загальнодемократичних прав і свобод, створення правових гарантій недоторканності особи, затвердження нових органів правосуддя. У конституційному проекті П.І. Пестеля так само, як і у Н.М. Муравйова, приватна власність проголошувалась священним і недоторканним правом.

Таким чином, в історії російської політичної думки багато цінного, оригінального і самобутнього, що відповідало і російському соціокультурного досвіду, і традицій народу.

Найвизначнішим державним діячем Росії був П.А. Столипін, яким була розроблена ліберальна програма, затверджена Думою 6 березня 1907 Мета цієї програми сам П.А. Столипін визначив так: «Перетворене <…> отечество наше повинно перетворитися на го-

про

жава правове »8. Крім аграрного питання центральне місце в програмі займали і питання політичного характеру:

а) релігійна терпимість і свобода совісті;

б) недоторканність особи;

в) вдосконалення системи самоврядування;

г) адміністративна реформа – створення цілісної системи цивільної адміністрації, організація адміністративних судів;

д) трудове законодавство – введення різних видів страхування, узаконення економічних страйків;

е) модернізація народної освіти.

Серед оригінальних мислителів Російської політичної науки був Б.М. Чичерін, видатний вчений аристотелевского типу. Конституційні ідеї Б.М. Чичеріна, професора Московського університету, включали: походження і сутність держави, форми держави, влади і закону; типології політичних партій, особливо партій промислового і землеробського складу. Б.Н. Чичерін вважав, що в основі стабільності і розвитку суспільства лежать чотири союзу: сім’я, громадянське суспільство, церква і держава. На думку Б.М. Чичеріна, держава є вираз розумної волі, політико-правова форма всього суспільства, владний союз народу, керований верховною владою заради загального блага. Він був прихильником конституційної монархії (англійської політичної системи) при поділі влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Б.Н. Чичерін був лідером Кадетському партії, апологетом приватної власності і свободи, критиком марксизму і соціалізму.

Російська політична наука була дуже розвинена і будувалася на трьох структурних елементах – філософсько-методологічній основі, теоретичному змісті і програмних вимогах.

Генезис політичних ідей в історії цивілізації дуже різноманітний і суперечливий. Нерозривний зв’язок людини і політики – така аксіома політичних концепцій: епохи рабовласництва, Середньовіччя, періоду буржуазних революцій, утопічного соціалізму і марксистської політичної думки, анархо-радикальної ідеології і сучасності. Для науки це великий матеріал і широке поле для політичного експерименту. Вивчення політичних концепцій повинно благотворно позначитися на шляху становлення нашого громадянського суспільства і правової держави.

Посилання на основну публікацію