Основні етапи політичної соціалізації

Політологи згодні в тому, що основними якісними етапами політичної соціалізації є первинна та вторинна стадії. В основі їх відмінності лежать такі підстави, як вік, наявність політичного досвіду і рівень політичної ідентифікації особи.

Первинна політична соціалізація. Вона характерна для дитячого віку. Американські політологи Д. Істон і Дж. Денніс вважають, що вона починається вже з трьох років. При цьому базові дитячі враження відіграють важливу роль у даному процесі. Вони пов’язані з початком соціальної ідентифікації дитини і утримуються найбільш міцно. Виділяються чотири фази первинної політичної соціалізації особистості з 3 до 13 років.

(1) Політизація – характеризується безпосереднім сприйняттям політичного життя, здійснюваним в процесі взаємодії з батьками та близькими людьми. Дитина формує своє сприйняття на основі їх суджень і почуттів з питань політичного життя.

(2) Персоналізація – дитина персоніфікує політичну владу. Політична система усвідомлюється і уособлюється для дитини через певні політичні «обличчя» і фігури, що належать до влади, наприклад президента країни, поліцейського, яких він часто бачить на екрані телевізора або на вулиці. У результаті соціалізації на цій стадії у дитини складається певне уявлення про те, як слід вести себе по відношенню до представників влади.

(3) Ідеалізація – тих фігурах, які найбільш важливі і помітні в політичному житті, приписуються тільки позитивні якості і властивості, тобто вони ідеалізуються. Тому особистість готова до добровільної політичної підтримки представників влади.

(4) Інституціоналізація – за мірою накопичення політичного досвіду і уявлень, в міру ускладнення способу політичної картини світу здійснюється перехід від персоніфікованого уявлення про владу і політики до надлічностную, інституційному рівню. Формується усвідомлення політичної системи як складного утворення, що включає державу, партії, органи правосуддя, поліцію і т.д.

Представлена ​​модель політичної соціалізації особистості відноситься до напрямку, який отримав назву політичної підтримки влади і покликаному забезпечити стабільність політичної системи. У цій моделі політична соціалізація дитини відбувається таким чином, що розвивається особистість без особливих проблем «вписується» в наявну політичну систему.

Проте більш-менш стерпно така модель може функціонувати лише в стабільній і в досить однорідною соціокультурному середовищі. Насправді політична соціалізація здійснюється не тільки за допомогою свідомого і добровільного прийняття і підтримки існуючого політичного ладу, а й шляхом його критики, в конфліктній формі. У такому випадку особлива роль належить сім’ї та найближчому оточенню особистості в опосередкування відносини між дитиною і офіційною владою. Причини такої конфліктної форми політичної соціалізації можуть носити економічний, соціальний, расовий, етнічний, релігійний і інший характер.

Сім’я взагалі є самим первинним умовою політичної соціалізації. Саме тут формується основа політичних установок і поглядів особистості. Сімейний уклад, соціальний статус сім’ї, її моральні характеристики відіграють найважливішу роль у способах і спрямованості політичної соціалізації особистості.

Крім сім’ї у стадії первинної соціалізації великий вплив на особистість надають підліткові референтні групи, тобто групи, на які людина орієнтує свою поведінку. Насамперед, це однолітки і найближче оточення, які користуються авторитетом у особистості і з яких вона бере приклад. Якщо в початковий період розвитку дитини першорядний вплив на його політичну соціалізацію надає сім’я, то в міру дорослішання людини значення референтних підліткових груп, як правило, зростає. Серед інших інститутів і груп політичної соціалізації слід назвати дошкільні установи, школу, вуз, групи за інтересами та ін.

Вторинна політична соціалізація. Починається з того часу, коли закінчується базова політична ідентифікація особистості. До цього часу у людини вже складаються основні соціально-політичні цінності, установки, уявлення і норми, які дають йому можливість самостійно і конструктивно виконувати свої політичні ролі. Особистість вже цілком здатна виступати свідомим суб’єктом політики, здатна незалежно від групової думки і тиску сформулювати власну точку зору і діяти у відповідності зі своєю політичною позицією.

Вторинний етап політичної соціалізації особистості триває протягом усього свідомого життя людини, охоплює не тільки соціальну зрілість індивіда, але й час завершення активної участі в суспільно-політичному житті.

Політична соціалізація носить, таким чином, динамічний характер в силу постійної зміни всієї сукупності соціокультурних, у тому числі і політичних, чинників, яке тягне за собою виникнення нових політичних цінностей і установок особистості. Безперервність і динамічність процесу політичної соціалізації особистості – характеристики, об’єктивні і необхідні для її розвитку. Для того щоб жити нормальним політичним життям, людина повинна постійно соціалізуватися. Хоча це зовсім не означає, що нормальна особистість щодня повинна змінювати свої ціннісні орієнтації в політиці або взагалі відмовлятися від своїх стрижневих політичних переконань. Іншими словами, політична соціалізація особистості на вторинній стадії характеризується динамічною рівновагою. Воно виражається в тому, що особистість, адаптуючись до нових політичних умов, разом з тим активно впливає на них, не втрачаючи своєї політичної самоідентифікації.

Посилання на основну публікацію