Концепція «третьої хвилі демократизації»

Дана концепція була розроблена не без очевидного впливу А. Тоффлера, яку він назвав «Третя хвиля» [261]. Вона була присвячена висвітленню змін у всіх сферах суспільного життя під впливом електронної та інформаційної революцій. Однак початок розробки самої концепції «третьої хвилі демократизації» було покладено американським політологом Самуелем Хантінгтоном, який навесні 1991 опублікував статтю «Демократична третя хвиля». У тому ж році вийшла і його книга «Третя хвиля: демократизація наприкінці XX сторіччя» [262]. Ці роботи С. Хантінгтона викликали чималий інтерес у середовищі компаративистов, насамперед тому, що включали проблему демократизації 1970 – 1990-х рр. в широкий історичний та соціальний контекст.
На чому ґрунтується концепція «третьої хвилі демократизації»?
По-перше, перехід до демократії в різних країнах трактується як глобальний процес, т. Е. Між різними перехідними процесами і формами демократизації можна не тільки відзначити щось спільне, але і розглянути їх як окремі випадки світового політичного розвитку. А це означає, що на форму, інтенсивність і характер перехідних демократичних процесів впливають не тільки національні, історичні, економічні, соціальні та культурні умови, а й фактор міжнародний. Дослідники одностайні в тому, що світ відчуває вплив того, що отримало найменування глобалізації процесу демократизації. Це означає, що в сучасних умовах жодна країна не може не відчувати впливу загального демократичного руху. Можна сказати, що третя хвиля демократизації захоплює і сферу міжнародних відносин, наповнюючи їх демократичним змістом.
По-друге, розглянута нами концепція виходить з визнання самоцінності демократії. Вона трактується не просто як найбільш краща форма політичного устрою, але як потреба сама по собі.
По-третє, концепція «третьої хвилі демократизації» базується на визнанні відомої множинності форм демократичного політичного порядку. Це означає, що сама демократія повинна отримувати розвиток на основі засвоєння і використання цінностей не тільки європейської та північно-американської цивілізації, а й усіх інших цивілізацій.
По-четверте, запропонована концепція, про яку йде мова, розглядає демократизацію в рамках її третьої хвилі не як завершення історії демократії. Не виключається можливість її реверсивного руху, відкату назад. А тому цілком можна очікувати вже в XXI столітті і «четверту хвилю».
По-п’яте, прихильники концепції «третьої хвилі демократизації» переконані в неминучості руху до демократії в усіх країнах. Навіть висувається в цьому зв’язку припущення про демократичну природу людини. Інше питання, як поєднати і як з’єднується рух до демократії з наростаючою тенденцією культурної гегемонії, культурних конфліктів у світі [263].

Посилання на основну публікацію