Цілі і завдання політичної системи

Завдання політичної системи

Політична система виступає в формі цілісного утворення, в єднанні всіх власних елементів і компонентів. Незважаючи на присутність суперечливих вузлів, вона охарактеризована центро-силовими зв’язаність в процесії власного функціонування.

Завдання політичної системи утворені у вигляді реакції і форм на зміни її внутрішнього стану та зовнішнього середовища, на зовнішні впливи і внутрішні імпульси. Вони представляються способами знаходження і вирішення утворюються протиріч як між системами політики, так і всередині самої системи політики.

Політична система вирішує такі завдання:

  • владного політичного опосередкування інтересів соціуму і взаємних дій;
  • відображення, виділення і узгодження інтересів людей і їх спільнот, покликана виявити суперечливість інтересів, попередити за допомогою інститутів влади і політичної участі форму конфліктного їх дозволу, яка загрожує цілісності політичної системи;
  • політичного управління, яка здійснюється на базі більш-менш справедливого і раціонального зіставлення інтересів, шляхом відпрацювання програм і цілей розвитку суспільства;
  • інтеграційна, яка націлюється на з’єднання в цілу систему сил політики, які представляють різноманітні інтереси, на підставі протидій факторів середовища, що загрожують цілісності й схоронності такого суспільства;
  • соціальна перетворює, що має спрямованість на включення людей в цілеспрямовану діяльність, спрямовує їх на панівні ідеали.

Основний функціонал політичної системи полягає в:

  • визначення цілей і завдань суспільства, відпрацьовує програми його життєдіяльності;
  • мобілізації ресурсності суспільства в досягнення намічених цілей;
  • інтеграції всіх елементів суспільства біля єдиних соціальних політичних цілей і цінностей панівної ідеології та політичної культури;
  • управління політичними комунікаційними процесіями;
  • розподіл цінностей в суспільстві на підставі інтересів збереження цієї системи влади і власності, реалізує політичний розвиток щодо відповідності з її інтересами, його основними політичними культурними домінантами;
  • контроль виконання правил і законів, припинення дій, що порушують політичні норми.

Політична система суспільства представлена ​​цілою, складної, ймовірнісної і відкритою системою, яка характеризується самостійною організацією, самостійної регуляцією, адаптивністю і компетентністю. Вона має ряд можливостей і властивостей.

Регулюючої можливістю політичної системи представляється її здатність управління, регулювання, координування діяльність і поведінки людини, угруповань і інститутів політики, впливати на громадянське суспільство. Здійсненно це не лише за допомогою заходів прямого примусу, але і за допомогою непрямих механізмів впливу: урахування традицій, думки суспільства, соціокультурних домінант.

Дистрибутивная можливість політичної системи представлена ​​її здатністю перерозподілу виробленого національного продукту, забезпечення надань системою людям і соціальним угрупованням різноманітних соціальних благ на конкретних умовах, патронажі соціальних та інноваційних програм з розвитку суспільства і т.д.

Реагує можливість політичної системи представляється її реактивної здатністю, завдяки їй система може “відповідати” на вплив оточення, а головне – на вимоги, які висувають індивіди і угруповання.

У політичній науці теперішнього часу аналіз життєдіяльності політичної системи здійснимо на підставі аналітичної моделі. Відповідно до цього, у політичної системи є: “вхід” – це те, що є харчуванням даної системи, функції та механізми її збереження і адаптації, а також “вихід” – це те, що вона відтворює, і яким чином розвивається.

Синтезуючи всі перераховані вище функції політичної системи, можна відокремити загальне коло завдань, які їй необхідно вирішити в суспільстві.

Це завдання політичного управління суспільством. Саме на рівні політики розробляються, виділяються програми і цілі генезису суспільства, реалізується більш-менш оптимальну відповідність інтересів різноманітних соціальних сил. Вирішення цієї задачі призивається забезпечувати стабільність політики і розвиток суспільства за допомогою формулювання, виокремлення, і захисту домінантних уявлень про рівність, свободу і справедливість. Крізь реалізацію функцій прийняття і використання норм (правил) політична система виставляє принципи поділу цінностей, тобто суспільних багатств, визначивши напрямок їх руху за допомогою нормативного фіксування панівних уявлень стосовно справедливості.

Цілі політичної системи

Цілями політичної системи традиційно названі:

  • Політична система повинна забезпечувати узгодження цілей рівня глобальність, тобто національна ідея, глобальні проекти.
  • Політична система обов’язково повинна забезпечувати інтеграцію різноманітних релігійних, політичних, етнічних угруповань, за допомогою знаходження балансів інтересів.
  • Легітимація, тобто надається процесією безперервного забезпечення згоди суспільства визнанням верховенства влади.

Головною метою політичної системи представляється самостійне збереження за допомогою пристосування до мінливих вимог середовища і надання активного впливу на неї. По відношенню до середовища політична система виконує ряди функцій. У теорії систем в якості опції розуміється будь-яку дію, яка направляється на підтримку системи в стані стійкості, забезпечення її життєвої здатності. Дії, які сприяють порушенню стабільності, організованості системи, представляються як дисфункції.

Посилання на основну публікацію