Авторитарна держава — визначення

Поняття авторитарної держави

Історія розвитку державності в різних країнах надає нам безліч прикладів поєднання різних методів, прийомів і стилів державного управління. При цьому досить широко, як історично, так і на сучасному етапі реалізується моделі авторитарної держави, що представляє в сукупності проміжне явище між демократичним і тоталітарним державою, з потенційною можливістю «трансформації» в будь-який з вищеназваних режимів.

Авторитарну державу – державу, в якому основний носій влади (найчастіше одноосібний персоніфікований правитель) проголошує сам себе в якості легального носія влади, обгрунтуванням чого виступає його виняткове думку з цього приводу.

Для авторитарної держави характерна наявність певної соціально-політичної системи в основі якої лежить установка громадян на підпорядкування державі або правителю.

У зв’язку з цим для авторитарних держав характерна сувора і безумовна відданість правителю, що поєднується з беззаперечним підпорядкуванням громадян авторитетам і владі.

Ознаки авторитаризму

Аналіз історичних проявів авторитаризму дозволяє виявити ряд ознак, традиційно властивих авторитарним державам. У числі таких можуть бути названі:

  • Відчуження влади і народу, обумовлене повною відсутністю, або значним звуженням щодо демократичних уявлень застосування принципів виборності державних органів та їх посадових осіб, відсутність гласності в їх діяльності, а також необхідної для нормального функціонування державного апарату підзвітності та підконтрольності діяльності влади населенню;
  • Превалювання централізованих методів управління, в результаті чого концентрація всієї повноти державної влади відбувається в руках певної персоніфікованої особистості, групи людей, рідше – кількох тісно пов’язаних державних або партійних органів. Негативним наслідком відповідної ситуації виступає те, що повністю відсутній необхідний для підтримки «здорової» і ефективної державної машини принцип поділу влади, а виконавча влада, наделяясь величезними повноваженнями, стає вище законодавчої і судової;
  • У процесі управління суспільством і регулювання існуючих суспільних і правових відносин переважають командно-адміністративні та прикази методи, державою виключається будь-який політичний плюралізм, проголошується цензура і контроль окремих сторін суспільної життєдіяльності;
  • У політичній системі суспільства, незважаючи на можливе штучне різноманіття, домінує єдина правляча партія. Проте, можуть бути дозволені різного роду політичні об’єднання, які виступають на підтримку існуючого режиму, або, як мінімум – лояльні по відношенню до нього. Іншими словами, в авторитарній державі допускається формування легальної опозиції, в умовах звуження простору її суспільно-політичної діяльності. У цьому полягає одна з основних відміну політичної сфери авторитарного і тоталітарного держав, оскільки в останньому виключається будь-яке інакомислення і плюралізм;
  • Має місце обмеження прав і свобод громадян, обумовлене неприйняттям в рамках авторитарного політичного режиму демократичних основ правового становища громадян.
  • У зв’язку з цим, в умовах авторитарного держави виключені або фактично зведені нанівець більшість основних прав і свобод особистості. Зокрема, традиційно відсутні гарантії реалізації прав і свобод громадян, нівелюються права соціальних спільнот, організацій. Результатом такої політики стає те, що особистість відчужується від держави, перетворюючись, таким чином, в об’єкт маніпулювання з його боку.
ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.