Найглибше метро

Не дивно, що найглибше метро на планеті знаходиться в нашій країні. Спочатку цей вид транспорту проектувався з глибоким заляганням станцій, щоб у разі війни було можливо їх використовувати в якості бомбосховищ. І ця міра під час Великої Вітчизняної війни виправдала себе. Але найглибший метрополітен Росії та світу знаходиться не в Москві, а в Петербурзі. Тут зіграли свою роль не тільки стратегічні розрахунки, але й складні геологічні умови, в яких здійснювалися проходка тунелів і будівництво станцій.

Передісторія Петербурзького метрополітену

Розмови про будівництво метрополітену в столиці Російської імперії, якої тоді був Санкт-Петербург, почалися ще в кінці 19 століття. Було створено кілька проектів, але Микола Другий в 1903 році їх відхилив. Особливістю тих проектів було те, що всі вони були переважно Естакадна. Будівництво тунелів вкрай ускладнювалося через відсутність фінансового та технічного ресурсу в умовах високого рівня ґрунтових вод.

Потім через соціальних катаклізмів про зведення метро в Санкт-Петербурзі забули на кілька десятків років. Знову згадали в 1938 році, коли зміцнілий Радянський Союз відчув сили для реалізації цього амбітного проекту. До весни 1941 метробудівці заклали 34 шахтних стовбура, але розпочата війна не дала продовжити будівництво. В результаті всі стовбури і тунелі були затоплені ґрунтовими водами. Відновлення почалося в 1946 році.

Пуск і розвиток Ленінградського метро

Перша черга Ленінградського метрополітену був здана в експлуатацію 5 листопада 1955. Вона складалася з семи станцій:

  • «Автово»;
  • «Кіровський завод»;
  • «Нарвская»;
  • «Балтійська»;
  • «Технологічний інститут»;
  • «Володимирська»;
  • «Площа Повстання».

У першій черзі була і станція «Пушкінська», але при будівництві ескалатора робочі натрапили на пливун (насичений водою грунт), який довелося спішно ліквідувати. В результаті «Пушкінська» була відкрита лише 30 квітня 1956 року.

За наступні десятиліття Ленінградський метрополітен сильно виріс. До 1991 року в ньому було 4 лінії і 54 станції. Протяжність тунелів становила 94,2 кілометра. Четверта лінія, Правобережна, була пущена в 1985 році. Тоді ж планувалося будівництво п’ятої, Фрунзенський-Приморської лінії. Але розвал Радянського Союзу сплутав усі плани. У пострадянський час було побудовано ще 13 станцій, протяжність тунелів збільшилася до 113,6 км, а в 1997 році був пущений перший ділянку Фрунзенського-Приморської лінії.

Глибина залягання

Із шістдесяти семи діючих сьогодні станцій Санкт-Петербурзького метрополітену шістдесят є станціями глибокого залягання – від 22 до 86 метрів. І найглибша станція – Адміралтейська – відкрита наприкінці грудня 2011 року. За глибиною залягання Адміралтейська є найглибшою в Росії. Але в СНД є дві станції, які розташовані ще глибше. Це станції «Арсенальна» та «Печерська» Київського метрополітену, які розташовані трохи глибше 100 метрів.

Незважаючи на київський рекорд, за кількістю станцій і довжині тунелів глибокого залягання Санкт-Петербурзький метрополітен не має рівних не тільки в СНД, але й у світі. Цікаво, що «Адміралтейська» була відкрита зовсім недавно, в той час як глибокі станції московського метрополітену створювалися переважно в 30-60-і роки в рамках концепції подвійного призначення підземних споруд – цивільного і оборонного. Причиною такого становища стало проблемний стан петербурзьких надр. Високий рівень вод і наявність великої кількості плавнів змусили проектувальників вибирати глибинний варіант будівництва метро.

Аварії в Петербурзькому метро

Прокладене в болотистому ґрунті найглибше метро у світі не раз піддавалося руйнівній дії підземних вод. Перша катастрофа трапилася в квітні 1974 року. Тоді при бурінні розвідувальних свердловин метробудівці натрапили на пливун, заморозити який не вдалося. Поширення пливуна вдалося зупинити, тільки побудувавши перешкоду, але до того часу він встиг затопити кілометр тунелів.

Грунт в районі аварії стала просідати, на багатьох будинках з’явилися тріщини. Щоб запобігти подальше просідання грунту, в аварійні тунелі закачали воду. Наслідки цієї події видно й досі. На двох корпусах науково-виробничого об’єднання «Аврора» помітні сліди ремонту тріщин, що з’явилися в результаті просідання грунту.

У 1995 році в тому ж районі стався аналогічний випадок. Але тепер довелося затоплювати два кілометри тунелів. У 2000-і роки роботи з проходки тунелів метро поглинали величезні суми з федерального бюджету. Розмив 1995 був повністю ліквідований лише в 2004 році. При ліквідації застосовувалося дороге кріогенне устаткування для заморозки пливуна.

Петербурзький метрополітен в цифрах

Санкт-Петербурзьке метро має ту ж ширину колії, що і Російські залізниці, – 1520 мм. Подача струму середнім напругою 825 вольт здійснюється через третій контактну рейку. У метрополітені шість пересадочних вузлів, які пов’язують по дві станції, і один, який об’єднує три станції. Метро має 856 турнікетів, 251 ескалатор і 72 вестибюля.

Рухомий склад налічує 1534 вагона, а добова кількість поїздів на всіх лініях – 3106. Експлуатаційна швидкість поїздів – 50 кілометрів на годину. Максимальна, передбачена конструкцією рухомого складу, – 90 кілометрів на годину. Мінімальний інтервал між поїздами становить 2 хвилини. Але в години пік інтервал зменшується до 1 хвилини.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Сейшельські острови