Характеристика виховної системи

Термін «виховна система» знаходиться на особливому місці в педагогічній науці. Це дуже великий компонент, що включає безліч взаємозалежних факторів.

Перш за все, виховна система має тісний зв’язок з безпосереднім процесом виховання, який визначається як цілеспрямований вплив на особистість і передача досвіду підростаючому поколінню.

З огляду на вищевикладене можна стверджувати, що виховна система має не однозначний характер. Таким чином, виховна система – це сукупність психолого-педагогічного та соціально-педагогічного чинників.

Це пояснює момент впливу на вихованців не тільки педагогічного компонента, а й громадського. Тобто з одного боку виховання відбувається за рахунок вчителя, уроків, підручників, а з іншого – за допомогою впливу соціуму, громадської діяльності, взаємовідносин.

Як виховної роботи визнають послідовність виховних заходів, пов’язаних між собою і призводять до визначеної мети. У педагогіці також прийнято виділяти поняття «дидактична система», яке включає в себе цілі освіти, його процес, зміст, способи і форми організації. У такому випадку термін розглядається як компонент виховної системи.

На даний момент в літературі описано кілька трактувань сутності виховної системи. Н. Л.Селіванова, В.А.Караковскій пропонують наступне формулювання:

Виховна система – цілісний суспільний організм, що утворюється в ході взаємодії ключових компонентів виховання (цілі, суб’єкти, їх робота, спілкування, справи, матеріальна база) і володіє цими інтеграційними даними, як стиль життя колективу, його психологічний клімат.

На думку Є. М. Степанова головне призначення виховної системи полягає в педагогічному забезпеченні. Він вважає, що виховна система, не що інше, як упорядкована цілісна сукупність елементів, взаємодія яких дозволяє освітній установі впливати на розвиток особистості учня.

Однак, абсолютно все наукові діячі визнають деякі фактори, що визначають виховну систему як соціально-педагогічне явище. Таким чином, основні визначення виховної системи виражаються в наступних висловлюваннях:

  • Вона є громадською і її функціонування ведеться з упором на закони соціального розвитку.
  • Вона педагогічна і сприяє реалізації ряду завдань педагогічного характеру за допомогою різних способів, методик, форм і прийомів.
  • Ціннісно-орієнтована, приймаєш суто гуманістичну форму взаємин.
  • Цілісна, що включає в себе безліч компонентів, що дозволяють функціонувати як єдине ціле.
  • Відкрита, що володіє зв’язками і взаємовідносинами з суспільством і навколишнім світом.
    Цілеспрямована.
  • Складна і багатоаспектна.
  • Самоврядна і саморозвивається.

Структура виховної системи

Описуючи багатокомпетентність виховної системи, багато вчених розходяться в думках про конкретні її складових. Це пояснюється складністю і глибиною досліджуваного терміна, а також його багатогранністю. Крім іншого, до сих пір залишається відкритим питання про те, які елементи слід розглядати в якості ключових, а які в ролі другорядних факторів.

Академік Л. І. Новикова та її колеги вважають, що в структуру виховної системи школи входять наступні компоненти:

  • Цілі, позначені в початкової концепції.
  • Практика, яка гарантує досягнення поставлених завдань.
  • Суб’єкти діяльності.
  • Виникаючі в практиці і двосторонньому спілкуванні дії.
  • Середовище системи, освоєна суб’єктом.
  • Регулювання, що дозволяє об’єднати компоненти в цілісну систему.

Етапи становлення виховної системи

Будь-яка виховна система в процесі свого формування проходить кілька етапів:

  • Становлення.
  • Відпрацювання.
  • Кінцеве оформлення.
  • Перетворення.

Етап становлення виховної системи має на увазі створення ініціативної групи, яка усвідомлює гостру необхідність вдосконалення виховного процесу та його поновлення.

Також група має можливості продукування і втілення педагогічних інновацій, мислить і працює системно. Застосовуючи базові методи діагностики, виявляються основні складності і неточності в колективній роботі. Шляхи вирішення значущих питань пропонуються на всіляких зборах, засіданнях носять педагогічний, учнівський та батьківський характер. Проводяться дослідження доктрин і практик виховних систем, а також теоретичні та методичні основи.

Етапи становлення виховної системи

На малюнку детально зображені етапи становлення виховної системи та всі фактори, що впливають на процес. На базі різнобічного аналізу виробляються інноваційні пропозиції про побудову виховної системи.

Наступний щабель становлення пов’язана з відпрацюванням змісту діяльності і структури системи. Відбувається твердження пріоритетних напрямків роботи, збільшується складність самоуправлінських практики у підлітків, прогресує в розвитку ініціативність, самодіяльність і колективна творчість. Запускається явний процес виховання групового характеру через колектив.

На третьому етапі відбувається остаточне оформлення системи. Всі компоненти займають необхідне місце, міцніють взаємозв’язку, протягом життя приходить в упорядкований стан. Шкільний колектив позиціонується і діє як цілісна структура. Щоб уникнути регресивного впливу періодично відбувається реформація всередині системи, для адаптації до нових соціальних норм.

Четвертий підсумковий етап втілив перебудову системи. Подібні дії викликані необхідністю знизити ймовірність кризових ситуацій всередині системи. Причинами прийняття подібних заходів можуть служити різні чинники, однак, найчастіше кризи передує безініціативність, недолік новизни і відсутність творчого підходу.

Етапи становлення виховної системи повідомляються з етапами формування колективу, який, в свою чергу, є його ядром. Відповідно етап розвитку системи пов’язаний з розвитком колективу. Під час формування змісту роботи системи колектив стає інструментом виховання групового характеру, а на ступені її функціонування – суб’єктом виховання особистості.

Посилання на основну публікацію