Теорії навчання в педагогічному процесі

Дидактика – це наука, що досліджує і вивчає проблеми освіти і навчання. Іноді зустрічається і інша назва цього визначення – теорія навчання.

Дидактика або теорія навчання – це розділ педагогіки, що вивчає проблеми теоретичних основ навчання.

Основне завдання науки виявити закономірності, яким підкоряється навчальний процес, і їх застосування для досягнення цілей освіти. При навчанні людина отримує знання, практичні вміння та навички, а ще дізнається про способи творчої діяльності. Цілі освіти досягаються при отриманні емпіричних знань. Інформація стає складніше, в залежності від очікуваних результатів.

Психологія і дидактика пов’язані між собою. Вони об’єднайся за рахунок єдиного об’єкта – процесу навчання і виховання, проте, аспекти вивчення у них різні. У психології зачіпаються психологічні закономірності формування психіки людини. Дидактика ж вивчає умови, необхідні для ефективного засвоєння. Вона будується на педагогічній психології. Базою будь-якої методики навчання виступає знання психологічних способів засвоєння інформації.

Виділяють навіть безперервний ланцюжок зв’язків: «педагогічна психологія» – «дидактика» – «методики» – «практична діяльність».

Мета навчального процесу – сформувати особистість.

Освіта – це процес засвоєння знань, умінь, навичок, і результатів, цього процесу.

Існує 4 основні етапи навчального процесу:

  • початкове;
  • середнє;
  • Вища освіта;
  • Загальне та спеціальне.

Об’єкт науки – це реальний процес навчання. Теорія навчання формує знання про закономірності навчання, характеризує його принципи, методи і зміст.

Дидактика, як наука, має кілька категорій:

  • Сутність навчання, де сам процес являє собою частину виховної роботи;
  • Методи навчання, використовуються вчителем у професійній діяльності;
  • Принципи, що складаються з основних поглядів на навчання;
  • Зміст освіти в школі;
  • Організація навчального процесу;
  • Робота вчителя, його поведінку;
  • Діяльність учнів, їх поведінку.

Освіта – це цілеспрямований процес і результат поповнення наукових знань, основних пізнавальних умінь і навичок, формування світогляду і моральних якостей людини, на основі отриманої інформації.

Освіта проводиться під впливом навчання.

Навчання – це цілеспрямований процес взаємодії вчителя з учнями. Під час спільної діяльності проводиться освіту, діти виховуються і розвивають в собі індивідів.

Навчання не вирішує всі завдання виховання, тому важливо паралельно проводити позаурочні виховні роботи. За допомогою проведення двох напрямків дитина всебічно розвивається, як особистість.

Вчення – це поєднання двох процесів: викладання і навчання. Перший напрямок – це діяльність вчителя при навчанні. Під другим мається на увазі робота учня. Вчення можливо і при самоосвіті. Закономірності дидактики визначають кілька вимог, що забезпечують ефективне навчання. Це і є принципи освітньої роботи.

Навчання передає новому поколінню знання і досвід людства, вміння і навички, систему поглядів і переконань. Перед учням ставляться негласні завдання – оволодіти знаннями. При навчанні індивідуальний розвиток відстає від суспільно-історичного.

Навчання – це особливий вид відносин. Під час них проводиться освіту, виховання і передача людського досвіду суб’єкту.

Процес навчання пов’язаний з розвитком і формуванням у суб’єкта знань, умінь і навичок у певній дисципліні.

Вчення на відміну від навчання провокується мотивацією. Цей процес спонукає рухатися до мети. Мотивація буває зовнішня і внутрішня. Вчителі часто вдаються до зовнішніх збудників, примушуючи вчитися, заохочуючи або караючи. Однак такий систематичний контроль знижує бажання дитини на навчання. На цьому етапі підключаються внутрішні мотиви.

Навчання з’явилося досить давно, і спочатку ґрунтувалося на передачу досвіду від предків молодим. Еволюція ускладнила відносини між людьми, тому система навчання удосконалилася. З’явилися навчальні заклади. А потім навчання стало цілеспрямованим процесом.

Знання не передаються просто від однієї людини іншій. Для цього потрібно активну участь двох сторін навчального процесу. Тому навчання – це двостороння робота.

Протиріччя навчання

Головне завдання вчителя – передати інформацію слухачам. Паралельно він стимулює учнів до активності, розвиває мотивацію, творчі здібності і естетичні погляди. Вчення – розвиває процес, тому має деякі протиріччя. Вони допомагають удосконалювати процес, змінюючись під потреби суспільства.

Основні суперечності теорії навчання в педагогіці такі:

  • Розбіжність між обсягом світових знань і потенціалом учня;
  • Між завданнями практичної роботи і здібностями слухача;
  • Між навчальними завданнями і рівнем розвитку школяра;
  • Між досягненнями науки і інформацією в шкільних предметах.

Закономірності та принципи навчання

Вчення грунтується на загальних закономірностях. Це теоретична база для розуміння процесу. Закономірності навчання суб’єктивні і залежать від роботи вчителя. Виходячи з такого твердження, вчення – це об’єктивний процес, який враховується суб’єктивні особливості учнів.

Виділяють дві групи закономірностей:

  • зовнішня;
  • внутрішня.

Перший тип залежить від соціальних дій, політичної ситуації в країні, культурного освіти. Внутрішні ж пов’язані з цілями, методами і формами навчання.

висновок
Крім законів дидактики при навчанні ще задіють психологічні, гносеологічні, фізіологічні закони і закономірності. Вони встановлюються взаємини учнів і вчителя при навчанні.

Посилання на основну публікацію