Школа в епоху Відродження

Відповідно педагогічним поглядам Відродження перебудовувалася початкова, середня і вища школа. Школи елементарного, початкового навчання стали однією з основних арен боротьби суспільно-політичних ідей і тенденцій. Гостра конкуренція точилася між католицькими і протестантськими навчальними закладами, де протестанти придбали велику перевагу за рахунок організації навчання. Підвищувався статус вчителя, набуваючи всі ознаки і права професії, оплачуваної «шкільними грошима» і «натуральної» платою від громади. Правда, рівень освіченості самих вчителів викликав підчас серйозні нарікання.
Виникали також навчальні заклади підвищеного загальної освіти, де важливу роль зіграли знову-таки реформатори. Відкриваючи нові школи, вони створили ряд документів, що регламентують їх діяльність: «Навчальний план Айслебен» (тисячі п’ятсот двадцять сім, Р. Агрікола), «Саксонський навчальний план» (1528, Ф. Меланхтон), «Вюртембергський навчальний план» (1559, І. Бренц ) та інші. Як правило, автори цих планів і очолювали школи. У Німеччині ж за сприяння Ф. Меланхтона відродилися гімназії. У них була прийнята більш вільна форма навчання, включаючи театралізовані вистави, звані грецьким словом «містерія». Було відроджено викладання класичного грецького і латині, давньоєврейської мови. Засновувалися шкільне самоврядування. Відкривалися коллежи у Франції, граматичні школи в Англії. Найстарша з них (Ітон) перетворилася в коледж, який і донині зберігає аристократичний лиск, готуючи дипломатів і політичних діячів. Палацові школи для аристократії відкривалися в Німеччині та Італії. У свою чергу, школи иеронимитов («братів спільного життя») керувалися ідеєю спільної роботи і поваги до праці. Стали відкриватися коледжі єзуїтів – у Відні (1 551), Римі (тисяча п’ятсот п’ятьдесят-два), Парижі (1561), а до 1600 їх було вже до 200 по всій Європі. Про них збереглися дуже суперечливі відгуки. Так, англійський філософ і політик Фр. Бекон (1561-1626), сам видатний масон, стверджував, що «слід брати приклад зі шкіл єзуїтів». Але вже просвітитель Вольтер писав: «Батьки навчили мене лише трохи латині і дурощів», а Лейбніц вважав, що «у справі виховання єзуїти залишилися нижчими посередності». Від ордена єзуїтів йдуть традиції жорсткої централізації та регламентації освіти. (Зауважимо, що російське «орден» насправді походить від лат. Ordо – ряд, порядок). Так чи інакше, скрізь затверджувався девіз: «Важливіше грунтовність, ніж обсяг знань».

Посилання на основну публікацію