Естетичне виховання у педагогічній діяльності

Говорячи про процес естетичного виховання, можна умовно розбити його на дві складові: шкільне виховання на уроках і в позаурочній діяльності.

Естетичне виховання в урочній діяльності

Те естетичне виховання, яке діти отримують в школі, в кінцевому рахунку, має тісний зв’язок зі світоглядом майбутнього суспільства. Наявність несформованих естетичних поглядів свідчить про незавершеності формування світогляду в цілому.

У сучасному суспільстві дослідження в сфері культури представляють величезний інтерес. Суспільна свідомість зазнає значних зміни: загострення соціальних, національних протиріч створює потребу акцентувати увагу на питаннях формування духовної культури, виховання молоді та формування у неї моральних і естетичних цінностей, вивчення історії.

Естетичне виховання – це цілеспрямований, свідомий і систематичний процес впливу на особистість для розвитку у неї вміння сприймати красу навколишнього світу, мистецтва і навички створювати її.

Залучаючи учня до спадщини і досвіду людства, вираженому в мистецтві, ми маємо можливість виростити зрілого усвідомленого члена суспільства з високими моральними засадами, якісною освітою і різнобічними проявами. Естетичне виховання також має соціальне забарвлення: саме за допомогою мистецтва здійснюється передача духовного досвіду, досвіду емоційно-ціннісних відносин до людей і життя; зміцнюються зв’язки між поколіннями.

Естетичне виховання – фактор розвитку особистості і розвитку всіх інших елементів виховного процесу.

Естетичне виховання в школі починається з перших класів в процесі вивчення рідної мови, літературних творів, які відповідають віку, і таких предметів як музика, малювання, природознавство. Навчальна програма передбачає знайомство з різними видами мистецтва, придбання навички естетичного сприйняття і естетичного судження. Безумовно, художня підготовка педагога тут вкрай важлива: його красивий акуратний почерк, вміння виразно читати літературні твори, грамотно висловлювати думки і почуття, володіння навичками образотворчого і музичного мистецтва. Такий щоденний приклад створює в учнів природне конструктивне протиріччя між наявним у них рівнем естетичного розвитку і необхідним, що створює потребу долучитися до прекрасного. При цьому необхідно враховувати, що існують вікові особливості.

Для напрацювання досвіду художнього сприйняття ефективний прийом порівняння в вивченні літературних або музичних творів, творів образотворчого мистецтва. Необхідно «підштовхувати» учнів давати оцінку побаченому чи почутого, висловлювати власну думку. На самому початку впоратися допомагають навідні запитання з розряду: що конкретно сподобалося, яке твір здалося цікавіше і т.д. Такий спосіб спонукає до осмислення, загострення сприйняття.

Елементами естетичного виховання є також заучування пісень і віршів напам’ять, їх декларування, колективне обговорення репродукцій.

Не можна забувати про такий засіб естетичного виховання як природа. Різні інструменти і прийоми допомагають учням навчитися сприймати природні багатство і різноманітність, проживати виникають при цьому емоції. Це можуть бути екскурсії, спостереження явищ природи, формування гербарію, виставки картин. І не менш важливо одночасно розвивати потреба і здатність дбайливо ставитися до дарів природи, проводячи навчання з основ екології.

Виховна робота з розвитку естетичних можливостей триває протягом усього періоду шкільного навчання. У старших класах це відбувається на більш високому рівні.

Початкова школа формує елементарні уявлення і судження, а в старших класах учні долучаються до глибинного розуміння мистецтва. Тут можна вже говорити про співпереживання творчості, здатності говорити про виникаючі почуття, усвідомлено проживати їх. Збагачення учнів старшого віку відбувається за рахунок обговорення взаємозв’язків настрою художника і його творів, спроб зрозуміти їх суть і закладену в них думка. З цією метою застосовують написання творів, рецензій. Естетичне мислення важливо і для таких, здавалося б, строгих дисциплін, як математика, фізика, хімія та інших. Аристотель говорив так: «Математика виявляє порядок, симетрію, визначеність, а це найважливіші види прекрасного».

Естетичне виховання у вивченні природничих дисциплін тримає за основу визнання об’єктивної краси в природі: усвідомлення цілісності, єдності в різноманітності, оптимальності, пропорції, конструктивності.

Математика несе в собі красу, яка полягає в чіткості і логічності думки, точності і глибоких детальних міркувань. Відмінно, коли сам педагог усвідомлює всю красу предмета і вміє передати це учням.

Історія – невичерпне джерело краси – також служить важливим елементом естетичного виховання. Естетика в історії виражена закономірностями розвитку суспільства, складністю, «жвавістю», суперечливістю цього процесу.

Також невід’ємною частиною естетичного виховання є прищеплення естетики поведінки, що виражається в дотриманні культури вираження емоцій, дисципліни, акуратності. На цьому необхідно акцентувати увагу учнів як на уроках, так і поза ними. Учням має бути передано доброзичливе ставлення до інших учасників колективу, повагу інших точок зору, дбайливе ставлення до книг, учням, майну школи.

Методи естетики поведінки – це бесіди про етикет, культуру слова, зовнішній вигляд, нормах поведінки. Тут можуть бути ефективні зустрічі з представниками культури.

Естетичне виховання у позаурочній діяльності

Коли мова йде про уроки, ми більше маємо на увазі вивчення наук, тому так важливо у позаурочній діяльності присвячувати більше часу суто естетичному наповненню. Найефективнішим і доступним інструментом для цього є гуртки різного спрямування, що дає розвиток як художнього сприйняття, так і трудових навичок. Практична діяльність створює можливість для дітей з різних сторін глянути на різноманітність світу, пробуджує в них задоволення від праці і прагнення до творчості. Крім того, гуртки відповідно до інтересів дитини допомагають організувати його вільний час.

Значиму роль у вихованні естетичного мислення відіграє художня самодіяльність, що є активний спосіб пізнати і відобразити навколишній. У такому вигляді активності діти мають можливість реалізувати потребу в самовираженні і самоствердженні.

Самодіяльність збагачує досвід відносин, особистих переживань, що впливає на глибину сприйняття мистецтва, усвідомлення серйозності його значення. Емоційна сфера дитини, його уяву значимо розвиваються в процесі музичного, образотворчого, літературного або театрального творчості. Спектр почуттів і вміння їх проживати знаходяться на високому рівні у дітей, які мають повноцінну зайнятість у позаурочний час.

Поширена також така форма як екскурсії. Це і пізнання нового, і можливість спостерігати явища і предмети в природних або створених людиною умовах: виставки, музеї. Якщо мова екскурсії з образотворчого мистецтва, то тут можна говорити про знайомство з творчістю визнаних майстрів, розвитку навику споглядання, пошуку емоційного відгуку в собі. Такі заходи дають мінімальну кількість подань про той чи інший вид мистецтва, при цьому повинно виникати бажання дізнатися більше, зрозуміти глибше і отримувати все новий і новий досвід.

Позакласна і позашкільна робота з естетичного виховання повинна гармонійно вписуватися в загальний навчальний процес, щоб бути ефективною.

ПОДІЛИТИСЯ: