Цілеспрямованість і двобічність в виховному процесі

У педагогіці окреме місце займає виховний процес. Це поняття прийнято розглядати як самостійне, оскільки воно має власні характеристики, риси, відмінності і не пов’язане з процесом навчання або розвитку.

У педагогіці цей розділ має назву – теорія виховання. Крім того, якщо в процесі навчання задіяні учитель і учні, то ключовими фігурами виховного процесу є вихователь і вихованці.

Виховний процес – це цілеспрямоване формування особистості, під впливом педагогічних впливів, спрямованих на досягнення мети виховання.

Один з найважливіших компонентів виховання – цілеспрямованість. Це обумовлено тим, що виховний процес без встановленої мети стає безсистемним, обумовленим ситуацією, що склалася. Мета виховання відображає безпосередньо модель особистості вихованця, на яку і орієнтується весь процес виховання.

Цілі виховання завжди носили специфічний характер, залежно від історичного періоду і конкретного держави. Вони також обумовлені ступенем розвиненості цивілізації, громадським, соціально-економічним укладом, культурою і традиціями. Мета виховання незмінно зіставляється з системою загальноприйнятих цінностей в конкретному суспільстві.

Педагогічне виховання є тією самою силою, яка регулює виховний процес між вихованцями і вихователем, які позначені в ньому як учасники або суб’єкти. Ця взаємодія визначає ще одну особливість виховання – двобічність. Як стає зрозуміло з трактування: процес виховання – це суб’єкт-суб’єктний процес. Таким чином передбачається заперечення впливу вихователя на особистість дитини, але повністю підтримується принцип спільної взаємодії, а також супровід, підтримка і самостійна активність вихованців. З цього випливає, що виховний процес впливає, як на дитину, так і на педагога.

Багатофакторність

Процес виховання є комплексним інструментом. Де багатофакторність – це вплив об’єктивних і суб’єктивних складових.

З чого випливає, що дії педагога регулюються не тільки об’єктивними закономірностями, а й навичками, в яких виражається особистість, індивідуальні особливості педагога, характер його взаємин з учнями та вихованцями.

Факторами такого впливу на процес виховання можуть бути:

  • Сім’я.
  • Окремо взяті педагоги.
  • Навчальний заклад.
  • Соціум.

Всі ці елементи мають певний вплив на формування особистості. Деякі передбачаються, деякі – беруться до уваги, і тільки певні створюють базис для виховної роботи. Деякі фактори вимагають періодичного коректування, а інші – регулюють змістовність і методику виховання.

Віддаленість і невизначеність результатів

В якості основної складності виховної роботи в усі часи була проблематичність визначення позитивної динаміки. Якщо в процесі навчання, результат впливів педагога можна перевірити практичним методом, то в процесі виховання критеріями оцінки служить тільки реакція вихованця на ті, чи інші життєві ситуації, що, як правило, пов’язане з тривалим періодом формування ключових параметрів особистості.

Оскільки в процесі виховання є багато факторів, що впливають на формування особистості, то вихованець накопичує і позитивний, і негативний досвід. Правильне виховання спрямоване на ліквідацію подібного негативу, але не завжди має відчутну динаміку, оскільки носить мінливий характер.

Виховного процесу також властива варіативність і невизначеність результатів виховання. Це виражається тенденцією зміни результатів виховання, при використанні одних і тих же дій в конкретних умовах. Подібний факт обумовлений особистісними якостями вихованців і їх ставленням до процесу в цілому. На хід виховного процесу величезний вплив справляє професіоналізм вихователя і його вміння знаходити спільну мову з вихованцями.

Такі риси, як віддаленість і невизначеність результатів вкрай характерні для процесу виховання. Ніколи не можна з упевненістю сказати, які саме, навіть найнезначніші, дії, і в якому ключі, проявляться в характері вихованця, його мотивації, ставлення і ціннісних орієнтаціях. Однак, завжди важливо пам’ятати, що існують встановлені закони виховання, використовуючи які, вихователь може згладити результат.

Тривалість і безперервність

Виховний процес триває все життя, в чому і полягає його тривалість. Значний відбиток на становлення особистості надає школа, оскільки нервова система в юному віці має більш гнучку і пластичну структуру на відміну від дорослої людини. Але, навіть якщо враховувати всі можливі фактори, бездоганно організовувати виховний процес, не варто сподіватися на отримання швидкого позитивного результату.

Тривалість виховного процесу зумовлена ​​постійною зміною факторів впливу на особистість. Так протягом усього життя вплив на становлення неминуче надає:

  • Сім’я.
  • Школа.
  • Університет.
  • Трудовий колектив.
  • Громадські, політичні, релігійні організації.

Тривалість процесу також виражається в поступовому формуванні реакцій. Це ефект довгої виховної роботи та самовиховання особистості. Так, наприклад, не представляється можливим за одне заняття виховати у людини любов до Батьківщини або навколишньому середовищу.

Безперервність виховного процесу також є його ключовою особливістю. Виявляється цей фактор в систематичному і постійній взаємодії вихователя і вихованців. Якщо процес проходить хаотично, без вираженої систематичності, педагогу доведеться починати спочатку, замість закріплення і поглиблення в отримані знання.

Процес виховання динамічний, володіє власними законами і специфікою, орієнтованої на певні життєві етапи. Оскільки під впливом соціуму, навколишнього середовища, що відбуваються подій, система світу постійно видозмінюється, це викликає у особистості потреба в поліпшенні власних якостей і формуванні нових. Очевидним фактом стає і те, що з віком, процес самовиховання витісняє виховання як таке.

ПОДІЛИТИСЯ: