Село Велике:

Село Велике знаходиться на території Гаврилов-Ямщика району Ярославської області. Розташовується в 7 км від міста Гаврилов-Яма і приблизно в 40 км від міста Ярославль.

Вперше село Велике згадується в зв’язку з подіями кінця XIV сторіччя. У II половині XVIII століття було виявлено запис, що оповідає про те, що в 1392 році поряд з Великим відбулася битва російського загону з татарським. На картах Росії село Велике в перший раз з’явилося в 1607 році. У 1435 році тут сталася велика бій феодальної війни, в якому помірялись силою війська Василя Темного з дружинами Дмитра Шемяки та Василя Косого. У 1612 році у Великому зупинялися на відпочинок загони Мініна і Пожарського, які йшли на звільнення Москви. Місцеві жителі допомагали їм: вели нічний дозор, ділилися провіантом. А потім в дружину Мініна і Пожарського вчинив і велікосельскій загін.

Село з’явилося на розгалуженні старого шляху від Ярославля на Ростов і Суздаль. Петро Великий проїжджав по селу шість разів. Через деякий час за його наказом основна дорога Москва-Ярославль була організована таким чином, що Велике виявилося осторонь. Імператор вирішив нагородити героїв Полтавської битви і завітав село в приватне володіння своєму сподвижникові, фельдмаршалу, князю Аніко Івановичу Рєпніну – майбутньому президенту Військової колегії. У 1712 році він побудував тут величну церкву в честь Різдва Пресвятої Богородиці. Храм поклав початок архітектурному комплексу майбутнього місцевого кремля. П.І. Рєпнін, внук фельдмаршала, спорудив в 1741 році теплий храм Покрова Богородиці. Пізніше між церквами була побудована соборна дзвіниця заввишки 75 м.

У 1759 році половина Великого стала належати Cавве Яковлєву – відомому промисловцеві, господареві Ярославській Великий мануфактури. До 1792 село повністю відходить до Яковлєвим. Вони будують тут полотняну мануфактуру. До середини ХIX століття Велике представляло собою одне з найбільших російських центрів лляної промисловості. В селі щорічно організовувалися торговельні ярмарки. Велике було найбільшим селом Ярославській губернії – населення становило понад 4000 чоловік. Воно більше було схоже на великий повітове місто. Тут було зведено 4 церкви, більше 500 кам’яних будівель.

У радянські роки багато пам’ятників архітектури села були повністю або частково знищені. Всі велікосельскіе церкви були скасовані, їх оздоблення розграбовано і зруйновано. В наші дні робляться спроби по відродженню Великого: відновлюються церкви, ремонтуються дороги. Восени 1997 року була відновлена ??знаменита Велікосельская ярмарок.

В селі Велике розташовується великий історико-архітектурний комплекс (XVIII-XIX століття), що включає особняк кінця XVIII сторіччя, садибу купця I гільдії А.А. Локалова (1888 рік, архітектор Ф.О. Шехтель), будинок П.Д. Иродова (1888 рік, архітектор той же) і ансамбль Різдво-Богородицького храму (кремль). Головний ансамбль XVIII століття складається з храму Різдва Богородиці (1712), високою 7-міярусной дзвіниці, церкви Покрова Богородиці та некрополя з могилою А.А. Локалова.

Перед кремлем, на соборній площі знаходиться копія знаменитого музичного полотна «Полтавська баталія» М.В. Ломоносова. Фрагменти цієї копії виготовили школярі з різних міст Росії, потім зібрали воєдино і встановили у Великому в 2011 році, на честь 300-річчя з дня народження Михайла Васильовича Ломоносова. Доля Ломоносова не пов’язана з селом. Однак він міг проходити по Великому разом з рибним обозом з Холмогори в Москву, так як село стояло на цьому торговому шляху.

Колишня садиба А.А. Локалова зайнята зараз дитячим будинком «сімейного» типу. Незважаючи на це, екскурсантів всередину пускають. У будинку вціліли інтер’єри XIX сторіччя. Великий інтерес викликає унікальна кімната-грот, стіни якої виготовлені з льняного волокна.

У Великому є два великі природних водойми: Чорний і Білий стави. У 1985 році Чорному ставку було надано статус пам’ятки природи. Існує ряд версій, що стосуються його назви. Наприклад, колись на березі ставка перебували кузні, вся кіптява від роботи яких йшла у ставок, тому вода тут була темна. За кольором води його і стали називати Чорним. Потім за рішенням сільського лікаря І.Д. Писарева ставок був почищений. Після цього він зменшився до 9 га. Вода поповнюється за рахунок підземних і талих вод.

У 1895 році з ініціативи все того ж Писарєва був закладений парк, що став улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів. Зараз парк – пам’ятка природи. Школярі тримають парк в чистоті, навесні і восени тут проходять уроки фізкультури.

 

...
ПОДІЛИТИСЯ: