Пам’ятник полеглим

Пам’ятник полеглим сприймається туристами у блискучій Ніцці з деяким подивом. Але у цього благополучного міста є і сувора військова історія, що поглинула безліч життів.

Монумент був зведений в 1928 році в пам’ять про чотирьох тисячах жителях Ніцци, полеглих на полях битв Першої світової війни. Проект створив місцевий архітектор Роже Сіссаль, що прикрашають кенотаф горельєфи виліпив скульптор Альфред Жанніо. Місце для пам’ятника обрали таке, щоб воно було добре видно і з моря, і з обвідної Замкову гору набережній. На відкритті були присутні герой Першої світової маршал Фош і англійські, американські, італійські військові моряки, чиї бойові кораблі стояли в бухті Вільфранш.

Пам’ятник виконаний у вигляді вирубаної в скелі колосальною арки, в яку вписано подобу прикрашеного колонадою храму. Обрисами він нагадує похоронну урну. Горельєфи біля підніжжя символічно зображують Війну, Мир, Свободу і Силу. На монументі викарбувані імена жителів Ніцци, загиблих у війні 1914-1918 років.

Якщо в Першу світову фронт проходив в тисячі кілометрів від Ніцци, то в Другу світову вона сама стала фронтом: місто окупували війська фашистської Італії. Тут діяло Опір, початок якому поклали старшокласники міського ліцею (зараз – ліцей Массена). Всі вони були заарештовані в 1940 році і потім розстріляні.

До вересня 1943 відносно безпечно почували себе в Ніцці втекли з Парижа євреї: Муссоліні, викликаючи роздратування Гітлера, відмовлявся піддавати їх репресіям. Але як тільки Італія підписала перемир’я з союзниками, німецькі танки з’явилися на Англійській набережній. Штаб-квартира гестапо розмістилася в готелі «Сплендид» на бульварі Віктора Гюго. Тут же, в готельних номерах, були влаштовані тортурні камери. Гестапо і вішистського міліція почали облави на євреїв, тисячі їх були відправлені в концтабори. Навесні і влітку 1944 року місто піддався американським бомбардуванням, від яких загинуло близько тисячі городян, більше п’яти тисяч залишилися без даху над головою, почався голод. До моменту звільнення населення міста зменшилося на 15 відсотків, економічне життя була повністю зруйнована.

Імена жертв Другої світової також висічені на стелах пам’ятника. Надалі ідея монумента ширилась, охоплюючи все нові військові конфлікти, які випадали на долю французького народу. З’явилися стели з іменами жителів Ніцци, полеглих у кровопролитних колоніальних війнах, які вела країна: у 1946 – 1954 роках в Індокитаї (В’єтнамі), в 1954 – 1962 роках в Алжирі. Поступово монумент став трактуватися як пам’ятник загиблим у всіх війнах XX століття.

Вважається, що цей меморіал – один з найоригінальніших і вражаючих у всій Франції, а його величезні розміри (32 метра у висоту) виражають ідею вічної пам’яті про громадян Ніцци, які віддали життя за свою країну.

 

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Несвижський замок