Мирський замок

Мирський замок – одна з найцікавіших пам’яток Білорусії, середньовічний замок, занесений в 2000 році в список всесвітньої культурної та природної спадщини Юнеско.

Вперше згадується Мирський замок в 1395 році у зв’язку з нападом хрестоносців. Засновниками замку вважаються шляхтичі Ильиничев. Незважаючи на порівняно мирний час, в яке було розпочато будівництво, далекоглядні й багаті Ильиничев заклали тут справжню фортецю.

В 1522-26 роках були збудовані чотири кутові вежі висотою 25 метрів. Стіни були складені з цегли і дикого каменю. Товщина стін біля основи досягала 3 метра, нагорі – близько 2 метрів. Вежі були з’єднані стінами довжиною 75 метрів. П’ята вежа охороняла вхід в замок. Вона перебувала посередині західної стіни, що виходить до дороги на Вільно.

У 1569 року власниками замку став шляхетський рід Радзивіллів. Будівництво продовжилося. Був насипаний земляний вал висотою 9 метрів і укріплені цитаделі по чотирьох кутах, проритий глибокий рів, що наповнюється водою з річки Міранкі, через рів було перекинуто підйомний міст.

Усередині кріпосних стін був побудований триповерховий палац під керівництвом архітектора Мартіна Заборовського. В підвалах і цокольному поверсі знаходилися запаси продовольства і зброї, на другому поверсі були кімнати прислуги, на третьому поверсі розташовувалися панські хороми.

Був тут також закладений «італійський сад» – так називалися захищені садки у внутрішніх дворах будинків, замків і монастирів. В нього вела особлива сходи, якими могли спуститися власники замку.

Незважаючи на неприступні стіни, в 1655 році замок був захоплений козаками під проводом гетьмана Івана Золотаренка. Послідували неспокійні десятиліття, прошуміли дві війни з Росією і Швецією. Замок був сильно зруйнований.

В 1830-40 роках замок перейшов у володіння графів Вітгенштейн. У цей період замок прийшов в запустіння. Нові власники переїжджати в Світ не захотіли і ніколи тут навіть не бували.

Привів замок в порядок тільки Микола Святополк-Мірський в 1891 році. Він провів велику перебудову замку, в тому числі, вирубав італійський сад. У зв’язку з цим виникла легенда, що новому власникові нібито з’явився привид жінки, прокляв його за вирубку саду. Вона пообіцяла, що за кожне дерево в графському ставку, влаштованому на місці саду, буде тонути один чоловік на рік. Першою потонула улюблена дочка Миколи, а через рік на березі знайшли і його бездиханне тіло.

У роки Великої Вітчизняної війни тут знаходилося єврейське гетто. Після війни замок був націоналізований і знаходився під охороною держави. З 1987 року замок є філією Державного художнього музею БССР. Незважаючи на те, що в музеї постійно перебували експозиції картин, проводилися виставки, всерйоз реставрацію замку почали тільки в 2006 році, яка завершилася в 2010 році.

В даний час в Мирському замку триває реставрація. В планах на майбутнє – відновлення італійського саду, англійського парку та ставка, а також палацу Святополк-Мирських. У замку діє музейна експозиція з розділами: Єврейський пам’ятник жертвам війни і поховання; Міська площа Миру і ринок; Римсько-католицька церква Святого Миколая (XVI-XVII століть); Православна церква Трійці (XVI століття); Усипальниця князів Святополк-Мирських.

Крім того, тут є два конференц-залу, готель на 15 номерів і ресторан, де можна скуштувати страви старої національної кухні, приблизно такі, які подавали колись на стіл шляхтичів. Для бажаючих тут організують також весільні церемонії.

 

Посилання на основну публікацію