Лютеранська церква Святого Петра

В Гатчині, в Київському районі, на вулиці Центральній, в будинку під номером 1, на території, де колись було село Малі Колпани, знаходиться діючий лютеранський храм Святого Петра. На фасаді будівлі до нашого часу збереглися цифри, що вказують на дату спорудження кірхи – «1800».

Прихід села Малі Колпани, починаючи з 1753 року, є частиною приходу церкви Святої Марії, що перебувала в сусідньому населеному пункті Шпаньково. Іноді пастори з Шпаньково служили служби в Колпанах.

Будівництво кірхи Святого Петра було розпочато в липні 1789 року, про що збереглися записи в архівних документах. Проект кірхи був типовим. Вибираючи місце розташування майбутнього храму, будівельники акцентували свою увагу на тому, щоб шпиль будівлі нової церкви, прикрашав яка не хрест, а півень, були видно в Гатчинському палаці. Однак робота була зупинена.

Відновилося будівництво в 1799 році. Керував роботою гатчинський архітектор Андреян Дмитрович Захаров. Під його керівництвом будівлю кірхи, що перебуває на той момент на стадії завершення, було грунтовно перебудовано – збільшили товщину стін, закінчили внутрішню обробку. За ескізом А.Д. Захарова в 1800 році для шпиля, який був вінцем дзвіниці, з товстої латуні були виготовлені, а потім позолочені кулю і півень.

В архівах збереглися записи про те, що освячення лютеранського храму Святого апостола Петра відбулися 2 лютого 1802 року. Роком раніше за ескізом А.Д. Захарова в центральному залі кірхи були виготовлені і встановлені кафедра з балдахіном та іконостас. Тоді ж шпиль дзвіниці покрили листами білого заліза. У 1889 році храм апостола Петра перебудували.

До нашого часу дійшло опис внутрішнього інтер’єру кірхи. Над притвором знаходилась чотирикутна дзвіниця з кількома вікнами для дзвонів. Над нею – шпиль, увінчаний кулею з півнем. В притвор вело два входи: з дзвіниці і з храму. Освітлення центрального залу – природне через шість конусоподібних вікон. Стіни пофарбовані в блакитний колір, а підлога – з дерев’яних дощок. Вхід на хори – праворуч від входу по вузенькій кам’яної драбинці. На хорах знаходився орган. Опорою хорам служили чотири круглі колони. По обидва боки від нефа розташовувалися два товстих стовпа. На критому деревом стелі – три маленькі панікадила. Уздовж стін – дерев’яні лави. Вівтар відокремлений від решти частини молитовного залу високими арками. Кафедра, прикрашена вінцем, перебувала праворуч від входу. Центральне місце храму апостола Петра займав іконостас і репродукція Таємної вечері. У вівтарній частині по периметру – балюстрада.

У 1938 році кірху апостола Петра, як і багато інших культові споруди, закрили для відвідувань і богослужінь. До початку Великої Вітчизняної війни храм не перебудовувався і реконструювався. Під час Другої Світової війни кірха сильно постраждала. В післявоєнні роки будівля храму апостола Петра відновили, а шпиль замінили на просту чотирьохскатними покрівлю. Приміщення кірхи використовували під зерносховище.

У 1949 році будівлю передали у власність виробничої артілі «Промстроймат». У 1968 році артіль стала Гатчинським металообробних заводом.

Частина будівлі лютеранського храму Святого Петра була повернута Церкві в 1990 році. У грудні 1991 року в кірсі відбулося перше за багато років богослужіння. У березні 1992 року в Гатчині був зареєстрований прихід Євангелічно-лютеранської церкви Інграм.

У різні роки настоятелями приходу апостола Петра були Адольф Елгін, Юхо Сааринен, Карл Брамс, Томас Елвін, Пауль Швінд, Пекка Бістер, Юхна Варон, Антті зійтися, Іісаккі Вірронен, Йосип Мюхкюря, Оскар Палза.

 

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Мечеть «Серце Чечні»