Гора Воттоваара

В Муезерского районі в 20 кілометрах від селища Суккозеро, в 35 км від села Гімоли і в майже 40 км від водосховища Сегозеро, на північний захід від нього, розташоване священне місце древніх фінно-угорських народів – гора Воттоваара.

Це один з найстаріших культових пам’яток, відомих в Карелії. Гора використовувалася людьми ще за часів язичництва. Точного часу, коли тут вперше виникли культові релігійні споруди, встановити не вдалося, але в першій половині 2 тисячоліття нашої ери, коли в цих околицях з’явилися слов’янські переселенці, це місце вже було язичницьким святилищем. Смерть-гора, так в народі звучить інша назва Воттоваара. Можливо тому, що тут відбувалися обряди з кривавими жертвами. За повір’ями древніх народів це місце пов’язане з проживанням злих сил, яким приносилися, за звичаєм, жертви.

Гора, площею шість кв. км, являє собою скельний масив. Це найвища точка Західно-Карельської височини, її висота дорівнює 417,1 м над рівнем моря. Це витягнутий майже на 7 км горбистий масив, що складається з кварцитів пісковиків, з численними розривами, зміненими в післяльодовиковий періоди.

На вершині виявлено 1600 каменів, багато з них розташовані в певному порядку, який наводить на думку про явну релігійному призначення цього місця. Ці кам’яні відмітки дуже гармонійні в загальному пейзажі. Абсолютне безліч каменів – це гладкі валуни. Деякі їх них дуже великі і оригінально розташовані, деякі поставлені на більш дрібні, так звані «ніжки».

Вперше ці скупчення каменів, як культові споруди людини визнав краєзнавець Симонян С. М., який живе в селищі Суккозеро в 1979 році. Археологами Шахновіч М. М. і Манюхіним І. С. в 1990-х роках були проведені обстеження цих споруд. Тоді були зроблені початкові висновки про їх культовому спорудженні древніми народами цього краю – саамами. Кілька публікацій цих даних викликали широкий інтерес до гори Воттоваара. Але цей інтерес був не тільки з боку вчених, археологів, але і від учасників різних містичних груп і псевдонаукових течій. У наукових колах думки розділилися, так наприклад, вчені Косменко М. Г. та Лобанова Н. В. вважають, що кам’яні кладки можуть мати як природне походження, так і рукотворне. На їх думку, це або підробки для містифікації, чи сучасні споруди в пам’ять відвідин гори. Але одна із споруд на горі свідчить про явно рукотворному походження цього комплексу – це древні щаблі, висічені в скелі і провідні до обриву висотою в чотири метри.

Недалеко від вершини гори, на південно-східній стороні, знаходяться дев’ять кладок з каменів у вигляді невеликих кіл. В їх розташуванні простежується чіткий зв’язок з розташованими неподалік культовими камінням. Вони перебувають ніби в центрі чітко видимого кола, створюваного ними. Є там і невеликі складання до 1 м в діаметрі, схожі на вогнища, але інші великі, кам’яні кола до 7 м в діаметрі, безумовно мають магічний зміст.

У 2007 році з ініціативи дослідників цього краю на території Воттоваара був створений комплексний природно-культурний охоронюваний парк. Він мав захистити «культовий пам’ятник», навколишній ландшафт і рослинний світ від вандалізму туристів і промислового видобутку корисних копалин. Тут раніше передбачалося добувати відкритим способом кварцити і щебінь.

Кам’яний комплекс Воттоваара, називають «Російським Стоунхенджем». У 2011 року в серпні постанова уряду Карелії оголосило комплекс гори – ландшафтним охоронюваним пам’ятником природи. Площа його понад 1,5 тис. Га, це не тільки сама гора, а й прилегла до неї територія.

 

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Парк Карааліоглу