Гора Сіон

Гора Сіон – не просто пагорб біля Старого міста. Для євреїв це священне місце (недарма від його назви виникло слово «сіонізм», що означає рух за відродження національної самосвідомості і створення єврейської держави на Землі Обітованої). Що відбувалися, як вважається, саме тут євангельські події (Таємна Вечеря, допит Ісуса Христа первосвящеником Кайяфою, зішестя Святого Духа, Успіння Діви Марії, перший церковний собор) роблять гору Сіон священною і для християн. Мусульмани також шанують тутешні святині.

Будівля на вершині гори об’єднує три релігії: у ньому знаходяться гробниця царя Давида, світлиця Таємної Вечері і на даху – залишився від мечеті мінарет. Цар Давид, шанований в іудаїзмі, християнстві та ісламі, імовірно в 1000 році до нашої ери відвоював цю територію у євусеїв і помістив Ковчег Завіту на горі Сіон. У різні часи Сионом називали різні пагорби, в тому числі і Храмову гору. Поступово ім’я стало символом. Пророк Ісайя звертався до Єрусалима: «… і назвуть тебе містом Господа, Сіон Святого Ізраїлевого» (Іс 60: 14). А псалом був такий: «З Сіону, корони краси, Бог» (Пс 49: 2).

На Сіоні фактично знаходиться і Старе місто – його південна стіна проходить по вершині гори. Легенда розповідає, що турецький завойовник Сулейман Пишний в 1538 році затіяв реконструкцію міських стін. Два архітектора помилково пересунули стіни на північ, залишивши гробницю царя Давида зовні, без захисту. Султан в люті наказав обезголовити архітекторів. Кажуть, це їх могили знаходяться у внутрішньому дворі яффський воріт.

У новітній історії Ізраїлю Сіон відігравав велику роль. В арабо-ізраїльську війну 1948 гора була важливою стратегічною точкою. До 1967 року, поки Східний Єрусалим залишався під контролем Йорданії, на Сіон прибували паломники з усього світу: з даху будівлі з гробницею царя Давида видні Храмова гора і Стіна плачу, і євреї могли хоча б подивитися на свої святині. На даху навіть розташовувалася невелика кімнатка другого президента Ізраїлю Іцхака Бен-Цві – тепер це крихітний музей.

Зараз гора Сіон – популярне у туристів місце. Ходити тут в спеку важкувато: корисно надіти зручне взуття і взяти побільше води. Але справа того варта.

На півночі розкішна базиліка абатства Успіння сусідить з вірменським монастирем Святого Спасителя. Оглянути гробниці вірменських патріархів цікаво, але туди пускають лише організовані екскурсії. У розташований неподалік францисканський монастир туристів не пускають взагалі. Зате можна відвідати гробницю царя Давида і світлицю Тайної Вечері, а поруч – Палату Голокосту. На схід від цього музею Катастрофи – кладовище з могилою Оскара Шиндлера, німця, що врятував від загибелі більше тисячі євреїв. Любителі мистецтва відвідують музей ізраїльського скульптора Давида Паломбо. На східному схилі, біля церкви святого Петра в Галліканту, розкопана кам’яна драбина періоду Першого Храму. Ці ступені, яким тисячі років, нагадують туристам, в якому древньому місці вони знаходяться.

 

Посилання на основну публікацію