Георгіївський собор

Собор святого Георгія Побідоносця розташований в селі Стара Ладога Волховського району. Побудований він був за часів князювання Мстислава Великого в Новгороді. Тоді ж його прикрасили дійшли до наших днів (за допомогою майстерності реставраторів) фресками. Південний неф храму декорований зображеннями воїнів-мучеників: святого Ефстафія Плакида, Сави Стратилата і невідомого святого, ім’я якого зазначено на фресці (імовірно Дмитра Солунського).

Георгіївський храм, за легендою, побудували на честь невідомої перемоги російських військ над ворогом. Адже не дарма урочище, неподалік від якого був споруджений храм, і до теперішніх часів називається “Победіще”. Саме тому на розписах храму прославляються військові подвиги. Більшість дослідників вважають, що собор Георгія Побідоносця була побудований в 1165-1166 рр. Він вважається найдавнішою з існуючих нині церков Старої Ладоги. Нерідко в пам’ять про військових перемогах в древньої Русі споруджували храми. У зв’язку з цим, цілком можливо, що цей храм в ладожской фортеці побудували в пам’ять про перемогу над шведами.

Військові подвиги відображені на фресці “Чудо Георгія про змія”. Її сюжет дійшов до нас практично в повному обсязі. Фреска являє собою стародавнє зображення на тему перемоги в російської монументального живопису. Герой зображений на білому коні з підв’язаним червоним хвостом і червоною гривою, у військових обладунках, зі щитом і списом в руках. З правого боку зображена вежа палацу, з якої визирають царська подружжя та їх наближені. З-під копита урочисто виступаючого коня Георгія стелиться плазун, схоже на дракона з палаючим оком, рогом і розкритою пащею.

Автор сюжету, на думку мистецтвознавців, є прекрасним майстром композиції. Він майстерно поєднав в єдине ціле приховану в деталях найпотужнішу динаміку дії і монументальну статику. Всі ці нюанси станів добре проглядаються в величної постаті Георгія Побідоносця і ледь уловимом, легкому русі царівни; через згасаючі передсмертні хвилі хвоста змія і величну ходу коня – до різкого помахом зірчастого плаща, який перегукується з ритмічної крутизною пагорбів Каппадокії – того місця, де відбулася подія, з першого погляду сприймається як монохромний колорит сюжету насправді відображає всю палітру майстерності автора розпису.

Крім того, в Георгіївській церкві досі збереглася купольна розпис, на якій зображена сцена Вознесіння Господнього з Божою Матір’ю, апостолами і ангелами. У барабані також збереглися зображення пророків. На західній стіні, за традицією, супроводжує що виходить з храму картина Страшного Суду. З північної стіни на жителів морехідного і рибальського краю дивиться їх небесний покровитель – Микола Чудотворець.

Велика кількість орнаментів є типовим для прикраси російського храму. Воно було надзвичайно за смаком російській людині і навіть в сьогоднішньому, минулому через століття образі, вражає невгамовною фантазією майстра живопису.

Фрески були відновлені лише на початку 20 в. Під час капітального ремонту і створення багатоярусного іконостасу в 16 в. фрески варварськи були оштукатурені. Лише в 1780 р під час чергового ремонту були знайдені фрагменти стародавніх розписів. За розпорядженням митрополита Санкт-Петербурзького і Ладозького Гавриїла весь штукатурний шар був відбитий. Але древні фрески відновити в той час не вдалося. Повернути первісний вигляд збереженим фрескам змогли лише в 1927 р

Настінні розписи Георгіївської церкви мистецтвознавці вважали Корсунської і візантійської. Але зараз точно доведено, що манера письма, характер орнаментів і написів належить майстрам-новгродцам. Швидше за все, це художники тієї ж школи, які творили у відомому храмі Спаса на Нередице в Новгороді.

За легендою, саме в Георгіївської церкви в Старій Ладозі великий князь Олександр Невський освячував свій меч і молився перед тим, як відправитися на бій зі шведами.

 

ПОДІЛИТИСЯ: