Генуезька фортеця

Генуезька фортеця – пам’ятник середньовічної архітектури світового значення, це єдина генуезька цитадель, що збереглася в Криму.

Фортеця розташована на конусоподібної горе древньому кораловому рифі. Зі сходу і півдня цитадель неприступна, із заходу – важкодоступна, з північного сходу доступ перепиняє глибокий рів. Фортеця має два яруси оборони. Нижній являє собою зовнішню масивну стіну висотою 6-8 метрів і товщиною 1,5 – 2 метри. Стіна укріплена чотирнадцятьма бойовими 15-метровими вежами і комплексом Головних воріт. Верхній ярус складається з Консульського замка й веж, з’єднаних стіною, а також комплексу Дозорної вежі на самій вершині.

Між цими оборонними ярусами розташовувалися вулиці й мирні міські будови, залишки міських кварталів чітко видні й понині на сході й при заході сонця.

Двоповерхова Дозорна вежа на самій вершині в плані утворює неправильний чотирикутник. Від башти залишилося тільки три стіни, четверта обрушилася в море. Поруч з Дозорної розташована Кутова башта. Напис на плиті, умурованої в стіну, дозволяє точно датувати будівлю +1386 роком. В стіни башти вмуровані ще 27 плит із хрестами різної форми. По обидва боки її вирубані в скелі два басейни, які наповнювалися водою з невеликої річки.

Консульський замок – це ціле пасмо споруд у фортеці. Головна вежа, названа донжоном, займає весь поперечний простір верхньої частини фортеці і з’єднана товстими стінами з другої вежею в північно-східному кутку замку. На першому поверсі цієї вежі є ніша з округлим верхом. Невелику плиту над нею колись прикрашало барельєфне зображення Георгія Побідоносця, звідки і йде назва вежі – Георгіївська. Під вежею виявлена ??давніша кладка: при розкопках 1928 року в самому нижньому шарі землі виявилися залишки глиняної лощеной посуду та інші предмети таврского походження. Західну стіну вежі раніше прикрашала плита із зображенням герба Генуї й орлів по боках.

На території фортеці спочатку була мечеть, збудована турками-сельджуками в 20-ті роки XIII століття. Потім вона, очевидно, була перебудована в православний храм, а після цього генуезцями – в храм католицький. Після взяття Судака турками вона знову перетворилася в мечеть. А після приєднання Криму до Росії тут була православна військова церква, німецька кірха, вірмено-католицький храм.

 

Посилання на основну публікацію