Фортеця Єдикуле і міська стіна

В даний час фортеця Єдикуле знаходиться у відмінному стані і вражає відвідувачів потужними стінами, високими вежами, темними і похмурими підвалами, які призначалися для ворогів Османської імперії і для зберігання скарбниці.

Колись, ще за часів Константинополя, на місці фортеці був край міста і ворота для входу в місто. Ворота називалися Золотими і надійно захищали місто від загарбників. В 9 столітті місто облягали слов’яни, в 7 столітті – араби, але і ті й інші йшли з викупом так і не завоювавши місто. До того, як облога знімалася, вороги прибивали свої щити над міськими воротами.

Незважаючи на свою гучну назву, Золоті ворота – це дуже скромне мармурове будова, виконане у вигляді тріумфальної арки і має невеликий секрет. А секрет полягає в тому, що стулки арки, які блищали як золото, були виготовлені з латуні. Поруч із Золотими воротами знаходяться Малі ворота, що збереглися до наших часів.

Історія фортеці Єдикуле починається з того моменту, як через Золоті ворота завойовникам вдалося прорватися до міста. Султани прийняли рішення побудувати не стіни, а саму справжню фортецю. Всього за кілька років це рішення втілилося в реальність, і була побудована фортеця, що мала сім веж і великий двір. З забобони Золоті ворота заклали цеглою.

Міська стіна будувалася в часи правління імператора Феодосія II. Товщина внутрішніх стін – 5 м, через кожні 50 м в стіні споруджена оборонна вежа. На зовнішній стіні, товщиною в 2 м, було 96 веж. Практично вся внутрішня стіна збереглася до нашого часу, а ось зовнішня стіна зруйнувалася майже повністю. В перекладі з турецької «Єдикуле» означає Семібашенний. Чотири вежі побудували візантійці, а три вежі (внутрішні) – мусульмани. В одній з веж уціліли темні і похмурі каземати, в яких знаходилися бранці султанів. На стінах ще видно написи, зроблені на грецькій, турецькій, арабській мовах. Одна з веж служила місцем страти. Сьогодні в ній створено Музей тортур, в ньому представлені різні знаряддя для тортур, які набагато страшніше інструментів інквізиції. Ще одна вежа призначалася для зберігання скарбниці. Це башта представляла собою колодязь, що має висоту в більш ніж 300 метрів і діаметр в 20 метрів. Так ось ця сама вежа була вщерть наповнена дорогоцінними каменями і золотом. Сходи в стіні веде на стіни фортеці, за якими можна пройти через кілька веж і досягти Бєлградського воріт або воріт Сіліврі.

В 19 столітті фортеця Єдикуле перетворилася на склад для провізії, якийсь час в ній навіть був зоопарк. Наприкінці 60-х років фортеця Єдикуле стає музеєм. У внутрішньому дворі музею Єдикуле проводяться фестивалі, концерти, покази мод. Цікавий той факт, що під час проведення концерту необхідно дотримувати певний рівень шуму. Даний заборона введена з метою попередження руйнування старовинної кладки замка.

 

Посилання на основну публікацію