Як придумали жувальну гумку?

Не минуло й століття з моменту створення, а жувальна гумка виявилася воістину одним з найбільш затребуваних товарів. Зараз в США, колиски жуйки, реалізуються понад 100 видів цього продукту. Щороку американці витрачають на цю гумку близько 2 млрд. дол. Виходячи з офіційних даних, що стає явним те, що попит на жуйку не залежить від сезону або віянь моди. До речі, жування – явище далеко не штатовское.

 

Давньогрецькі любителі жуйки використовували смолу фісташкового дерева. Деякі північні народи і індіанці вживали смолу дерев, оскільки вважали, що цей процес зміцнює зубний ряд і освіжає подих. Прийнято вважати, що захоплення жуванням європейці запозичили від індіанців.

 

Перший виробник жуйки, Джон Кертіс, в 1848 році придумав загорнути в обгортки смоляні шматочки. Через пару років він почав користуватися дешевим парафіном, що містить спеції. На цьому бізнесі Кертіс збагатився і організував 3 фабрики.

 

Стоматолог Вільям Фінлі Семпл запантетовал жуйку в 1869 році. Він рекомендував готувати її з каучуку, вугілля та різних ароматизаторів. Протягом того ж року з’явилася справжня жуйка.

 

Ця подія сталася завдяки генералу. Після нетривалого правління Мексикою Антоніо Лопес де Санта Анна втік до США. Він був істинним мексиканцем і невпинно жував «чикле» із смоли дерева саподиллы. Легенда свідчить, що генерал поділився секретом з Томасом Адамсом і налагодив постачання смоли. Адамс зібрав перший верстат по випуску гумки в 1871 році і розпочав її реалізацію. «Black Jack» зі смаком солодки з’явився в 1884 році і вироблявся аж до 70-х років минулого сторіччя.

 

Виробництво відновилося лише в 1986 році. Торговець Вільям Ріглі модернізував процес виготовлення жуйки. В 1892 році він почав виробляти «wrigley’s Spearmint», а в наступному році «wrigley’s Juicy Fruit». Ці найменування донині лідирують на ринку жувальної гумки. Саме Ріглі вперше додав до складу пудру з цукру, м’яту і різноманітні добавки з фруктів, а також придумав форми її випуску: кульки, пластини, палички. Для популяризації свого продукту в 1915 році Ріглі вислав всім телефонним абонентам посилки з 3-ма пластинками. Менше чверті століття знадобилося компанії «wrigley’s», щоб стати лідером американського ринку жуйки і почати світове наступ. Жуйка Ріглі

 

У 20-ті роки минулого століття жуйка з м’ятним ароматом стала знахідкою для любителів випити. Саме в ті роки в Америці існував «сухий закон». Справжню радість для дітей подарував Уолтер Димер в 1928 році. Хімік винайшов новий сорт гумки – «bubble gum». Вона не просто надавала приємний аромат диханню, але і легко надувалась в бульбашки. Димер поліпшив варіант жуйки Френка Флира, який не користувався успіхом. Жуйка Бубль Гум

 

Воістину світовим захопленням жування гумки стало після 2-ї світової війни. У пайок американців був включений цей продукт. Саме солдати США ознайомили з ним представників інших материків. Тоді випуск жуйки налагодили в Японії і багатьох країнах Європи.

 

Тільки в 70-ті роки її почали виготовляти в СРСР. Після 1980 року в гумку стали додавати цукрозамінники, чим порадували стоматологів. Компанії, що виробляють жуйку, розхвалюють переваги свого товару. До них можна віднести: очищення рота від решти їжі, надання приємного аромату диханню, заміна цигарки палить людині, засіб проти закладання вух у літаках, концентрація уваги.

 

Але, на жаль, поряд з достоїнствами є й недоліки. Жуйка погано впливає на зубну емаль, сприяє виникненню гастриту, т. к. під час жування у шлунку виділяється сік, дратівливий його порожнину. Також найважливішою проблемою залишається утилізація використаних жувальних гумок

ПОДІЛИТИСЯ: