Хто такий домовик?

Сільські жителі завжди вірили в існування будинкового і ставилися до нього з великою повагою. Широко відома приказка: «Без будинкового і будинок стояти не буде».
Чому так сталося? Домовик завжди виступає як добрий друг і помічник селянина. Він доглядає за худобою, охороняє його від хвороб, зберігає спокій і порядок в сім’ї. Тому під час свят домовому обов’язково ставили частування. При цьому не забували запросити, примовляючи: «Дідусю, батюшка, хліб-сіль прийми, худобину води!»
Якщо будинок ламали або переїжджали в інше місце, то будинкового обов’язково звали переїхати разом з сім’єю: «Дідусь домовик, не будь тут, а йди з нашою родиною». Зазвичай вважали, що домовик буде плакати, якщо залишиться один. Так, одного разу під час пожежі бачили будинкового, який бігав по підлозі і кричав: «Ой, загинув я тепер! Чи не знайти мені краще цього будинку! »
Портрет будинкового нехитрий: він завжди «видом в господаря», одягнений у звичайний селянський костюм і відрізняється від звичайних людей тільки маленьким ростом та великою білою бородою. Правда, іноді згадується про його здатності перетворюватися в різних тварин – найчастіше в собаку або кішку.

Традиційні прикмети нечистої сили – роги, хвіст, копита – у будинкового повністю відсутні, лише іноді згадуються невеликі кігті. Те, що люди розповідають про домовика, завжди свідчить про його доброзичливому ставленні до худобі і всім, хто живе в будинку. Згідно з численними розповідями у будинкового є дружина – домовіха, або будинках, а іноді бувають і діти. Так, відомий розповідь одного сільського вчителя, записаний в 1957 році: «Вчилися у мене два маленьких господаря, малі, як діти, але шерстисті».

Ми бачимо, що в оповіданнях про домовика з’єдналися риси старого і нового, реальність сплелась з вигадкою.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: