Хто придумав байку?

Байка – це один з найдавніших жанрів літератури; вважають, що, як і міф, вона стала однією з перших літературних форм, в яких відбилися уявлення людей про світ. Першим її автором називають раба Езопа, який славився своєю дотепністю. Вважають, що він жив приблизно з 620 по 560 рік до н. е.
Деякі історики вважають, що завдяки своєму вмінню розповідати цікаві історії Езоп зрештою отримав свободу. Історії Езопа відомі під назвою «Байки Езопа», вони були записані приблизно в II столітті до н. е. і входили в підручники, які насамперед використовувалися в риторичних школах для виховання майбутніх політичних діячів.

Уміння точно і стисло висловлювати свої думки, безсумнівно, прийшов до майбутніх ораторам з байки. Відмінною її особливістю якраз і є вміння автора в цікавій, але короткій формі, на наочному прикладі розповісти про який-небудь проблеми. Ось чому на початку або частіше наприкінці байки сформульовано висновок, основна повчальна думка – мораліте.
Байка завжди носить алегоричний, алегоричний характер. В якості героїв в байках найчастіше діють тварини, але іноді і рослини, птахи, риби, речі. Подібні персонажі поводяться як люди, в кожному з них втілені ті чи інші вади або слабкості людей. Так, в одній відомій байці розповідається про змаганнях з бігу між зайцем і черепахою. Заєць настільки впевнений у своєму успіху, що навіть відпочиває під час змагань, що і дозволяє виграти повільною, насилу тягнучи черепасі.
Серед авторів байки були такі відомі поети, як Гесіод, Горацій, Федр і, звичайно ж, Лафонтен. Саме Лафонтен перетворив байку в живій і цікавий розповідь, розвинувши досягнення своїх попередників зі створення віршованої байки.

Посилання на основну публікацію