Що таке сюїта?

Перші інструментальні твори були колись танцями. Іншими словами, спочатку під музику тільки танцювали, але потім зрозуміли, що і слухати її – не менше задоволення. У XVII столітті стала з’являтися музика, призначена тільки для прослуховування. Складаються з декількох частин – танців, ці твори називали сюїтами, що в перекладі означає «послідовність, ряд».
Спочатку в сюїту увійшли чотири дуже різних танцю: аллеманда, сарабанда, куранта і Жига. З’єднання здійснилося за принципом контрасту: повільний – швидкий. З часом вони стали компонуватись з іншими – менует, гавот, бурре, ригодон. А іноді в сюїті з’являлися і зовсім не танцювальні номери – прелюдії, арії, капричіо. Це так звані «старовинні» сюїти. Їх складали багато композиторів XVIII століття. Найбільш відомі з них – Бах, Гендель – писали свої твори для клавесина.
Пізніше, в XIX столітті, набули популярності сюїти іншого типу, що складаються з контрастних фортепіанних мініатюр. Це, наприклад, «Карнавал» Шумана або «Картинки з виставки» Мусоргського. Зовсім танцювальні та оркестрові сюїти Чайковського. Часто сюїти складаються з музики опер, балетів, а також музики до театральних спектаклів і кінофільмів. Такі, скажімо, «Пер Гюнт» Гріга та «Овід» Шостаковича.

Посилання на основну публікацію