Що спільного між олівцем і алмазом?

Комусь це питання може здатися дивним. Всі знають, що алмаз – це дорогоцінний камінь, самий твердий з існуючих на Землі мінералів. А олівець – самий звичайний предмет, який ми можемо викинути, навіть не обписавши до кінця. І тим не менше між такими, на перший погляд, різними предметами є дуже багато спільного. Правда, не весь цілком олівець, а його стерженек – чорний графіт – доводиться рідним братом блискучому алмазу. І той і інший – не що інше, як різні форми найпоширенішого на Землі хімічного елемента – вуглецю. Вуглець – «народжує вугілля», значить, і вугілля відноситься до цієї ж групи речовин.

Як же вчені встановили спорідненість таких несхожих один на одного елементів? Ще наприкінці XVII століття вчені з Флоренції Аверані і Тарджоні спробували сплавити кілька дрібних алмазів в один великий. За допомогою збільшувального скла вони нагріли дрібні шматочки алмазів, але ті несподівано зникли, згоріли на сонці. Тоді вчені не могли пояснити, чому так сталося. І тільки через 100 років, в 1772 році, французький хімік А. Лавуазьє, повторивши цей досвід, переконався, що кристалики алмазу згоряють точно так само, як шматочки вугілля і фосфору. А в 1797 році англійський вчений С. Теннант довів, що вугілля, алмаз і графіт складаються з одного і того ж речовини – вуглецю, тільки вдають із себе різні його форми.
Зараз такі досліди проводяться і в шкільних хімічних лабораторіях. Якщо взяти шматочок алмазу і сильно нагріти його в приладі без доступу кисню, то він перетвориться на графіт – сірий м’який камінь, з якого з додаванням глини роблять грифелі для олівців. Але, звичайно, це тільки досліди. Графіт отримують не з алмазів, його і без того багато в землі. А якщо досліди продовжити і сильно нагріти алмаз і графіт на повітрі, то вони зникають, перетворившись на вуглекислий газ, до складу якого теж входить вуглець.

Посилання на основну публікацію