Проблеми модернізації розвиненої економіки

Економічна модернізація йде і в розвинених країн. Для них вона означає перш за все рішення проблем, які характерні для постіндустріальної стадії розвитку – це проблеми людського капіталу, інновацій, фінансової стійкості, міжнародної конкурентоспроможності.

У розвинених країнах проблема людського капіталу має свої аспекти. Перш за все це старіння населення, в результаті чого чисельність пенсіонерів тут росте і збільшаться державні витрати на них, а спроби підняти вік виходу на пенсію наштовхуються на опір населення. Проблемою обертається і порівняльна доступність післяшкільного освіти – майже всі бажаючі отримати його мають таку можливість, але не всі це можуть за своїми розумовими здібностями, а в результаті посилюється розшарування на освічених і менш освічених, причому перші зазвичай мають високі доходи, а другі – набагато менші , в результаті чого розшарування за багатством все сильніше залежить від рівня отриманої освіти (точніше, від здібностей, які освіту розвиває).

Проблема інновацій висувається в розвинених країнах на перший план не стільки через труднощі здійснення в них інновацій, скільки через те, що на нинішній стадії розвитку цих країн саме інновації є головним двигуном їх економічного зростання і тому їм приділяється особлива увага. Більш того, менш розвинені країни, особливо великі, передбачаючи свій майбутній перехід на вищу стадію розвитку, також приділяють все більше уваги інноваціям, хоча для них це все ще в основному імпорт знань, а не їх виробництво на базі власних НДДКР. Тому хоча в індексі глобальної інноваційності (Global Innovation Index, см. 11.4) лідирують розвинуті країни (перші п’ять місць зайняті Швейцарією, Швецією, Сінгапуром, Фінляндією, Великобританією), до них досить близько прилягають деякі менш розвинені країни (Малайзія – 32 місце, Китай – 34 місце, Чилі – 39 місце).

Достаток, а часом надлишок фінансового капіталу призводить до розвинених країнах до проблеми їх фінансової стійкості, а так як фінанси світу зосереджені в їх руках, то вона перетворюється в проблему стійкості світових фінансів. Світові економічні кризи, як і раніше народжуються в розвинених країнах, причому все частіше в їх фінансовому секторі.

На відміну від менш розвинених країн, міжнародна конкурентоспроможність продукції яких базується насамперед на основних ресурсах (в термінології Портера) – трудових (Китай) або природних (Росія), конкурентоспроможність більш просунутих країн базується на розвинених ресурсах – знанні, капіталі (особливо фінансовому), підприємництво. Нагадаємо, що якщо основні ресурси дістаються країні «у спадок» від попередніх поколінь, то розвинені ресурси країна може розвивати в історично короткий термін. В результаті розвинені країни мають не тільки великим набором конкурентоспроможної продукції, але можливостями порівняно швидко змінювати і розширювати цей набір. В умовах глобалізації це інтенсифікує міжнародну конкуренцію.

...
ПОДІЛИТИСЯ: