Перші спроби проникнення людини в повітряний океан

Вивченням фізичних процесів і явищ, що відбуваються у вільній атмосфері, займається аерологія, що є одним з розділів метеорології.

Спроби дослідити повітряний океан по вертикалі можна віднести до року винаходу повітряної кулі (1783). Більш ранні досліди провести спостереження у вільній атмосфері за допомогою повітряних зміїв (1748-1749) показали, що для отримання надійних результатів необхідно, щоб разом з приладом піднімався і людина. Проте всі старання людини піднятися в повітря аж до XVIII століття терпіли невдачу.

Відомий ряд записів про перших спробах польоту людини з допомогою крил у XVII—XVIII століттях.

В подальшому повітроплавці піднімалися на різні висоти та вимірювали температуру повітря. Серед них: видатний німецький географ Олександр Гумбольдт (1802), академік Я. Д. Захаров (1804), відомий фізик Гей-Люссак (1804), що піднявся до висот 3980 (перший політ) та 7000 м (другий політ), Глэшер і Коксвелл (1862) —на висоту 8840 м, Р. А. Рыкачев (1868), Д. І. Менделєєв (1887), Вознесенський (1907) та інші.

Прилади, взяті при підйомах аеростатів, фіксували зниження температури з висотою. Однак ці дані обмежувалися максимумом досягнутої тоді висоти 8840 м, тобто за межами тропосфери.

30-ті роки двадцятого століття ознаменувалися проникненням людини у наступну сферу — стратосферу, яка по сучасному поділу атмосфери обмежена внизу висотами 8— 17 км, а вгорі 50-55 км

У 1931 р. бельгієць А. Пікар піднявся на стратостате на висоту 15 870 м, а в 1932 р. — на висоту 16 370 м. Відзначимо, що над середніми широтами стратосфера починається з висоти 9-10 км

У СРСР перший політ у стратосферу був здійснений 30 вересня 1933 р. Стратостат «СРСР-1», пілотований Р. А. Прокоф’євим, К. Д. Годуновим і Е. К. Бірнбаумом, піднявся на рекордну для того часу висоту 19 км. Інший радянський стратостат «Тсоавіахім-1» 30 січня 1934 р. з пілотами А. Б. Васенко, П. Ф. Федосєєнко і І. Д. Усыскиным досяг 22 км. При спуску стратостата екіпаж загинув, але записи наукових спостережень збереглися. Спостереження, зроблені при польоті стратостатов, дали багато цінних відомостей про будову і склад повітря в нижніх шарах стратосфери.

Польоти стратостатов в ті роки були здійснені і в США. У 1935 р. на висоту 22 060 м піднялися стратонавтів А. Стивене і О. Андерсон. У 1957 р. Кіттінгер досяг висоти 29 600 м. Найбільша висота, зареєстрована при підйомі стратостата, дорівнює 34 км.

Для вирішення ряду проблем, пов’язаних із загальною циркуляцією атмосфери, особливо над океанами, приекваторіальній і полярної зонах, де мережа аерологічних пунктів рідкісна, важливо знання перенесення повітря на різних висотах. Такі дослідження стали можливі з допомогою трансозондов. Трансозонд являє собою кулю, виготовлений з поліетилену, наповнений легким газом, який завдяки великій підйомної силі може піднімати апаратуру значної ваги. Спеціальний автоматичний пристрій забезпечує положення трансозонда приблизно на одному і тому ж рівні протягом тривалого проміжку часу. Найбільша висота польоту трансозонда — близько 30 км.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Як написати доповідь