Осадові гірські породи: характеристика

Виниклі в результаті руйнування скель, гірських схилів, осадження мінеральних речовин з води, осадові породи зустрічаються всюди. Пісок, глина, уламки каміння – це і є осадові гірські породи. У прямому сенсі слова їх можна назвати «створеними із зруйнованого». Опади річок, озер, морів, залишки живих організмів протягом довгого часу накопичуються і ущільнюються. За багато мільйонів років пухкі відкладення перетворюються в щільні гірські породи: пісок – в піщаник, залишки живих морських організмів, коралів – в вапняки і ракушечники, пил спресовується в глинисті породи – леси, каолін і т.д., галька, зцементована піском, – в конгломерати. Шар осадових порід подібно плащу покриває велику частину поверхні континентів і майже все дно океанів.

Осадові породи мають різну щільність і проникність. Порожнини в них служать вмістилищем для різних корисних копалин – розсипів благородних металів, пластів і лінз нафти і газу, викопного вугілля.

Крім того, осадові породи – чудовий будівельний матеріал, який споконвіку використовувався людиною.

Залежно від свого походження осадові породи діляться на теригенні (уламкові), хемогенні і органогенні.

Теригенні (від лат. Terra – земля) породи – це результат руйнування і перетворення гірських порід суші. Ступінь руйнування різних порід неоднакова, одні розпадаються на великі уламки, інші можуть відразу зруйнуватися до піску, а то і зовсім перетворитися на пил. Тому і осадові породи розрізняються за своїм гранулометричним (від лат. Granulum – зерно) складу. Води річок обливає і обточують гострі грані каменів, дрібні зерна. Такі породи називаються гравеліти або конгломератами. Неокатанного, незграбні уламки з часом перетворюються на брекчии.

При виверженні вулканів попіл, що вилітає з кратерів, осідає шарами, перемішуючись з уламками вивержених магматичних порід, утворюючи з часом вулканічну брекчию.

Пісок складається з частинок діаметром приблизно 0,1 – 2 мм. Коли він ущільнюється і перетворюється в гірську породу, вона носить назву піщаник.

З дуже тонких (тобто дрібних, розміром близько 0,05 мм) частинок формуються глинисті осадові породи – сланці, леси.

Органогенні осадові породи утворилися із залишків живих організмів, переважно морських. Це раковини, залишки коралів, рифів. Вони накопичувалися на дні неглибоких теплих морів, що покривали колись поверхню Землі, в яких вирувало життя. Згодом води відступали, оголюючи злежалі, зцементовані карбонатними розчинами щільні шари порід, які поступово перетворювалися в вапняки. Якщо подивитися в мікроскоп на звичайний крейда – м’яку різновид вапняку, без праці можна побачити залишки зруйнованих, розтертих раковин.

Вапняк нерідко містить частинки або цілі раковини прадавніх морських організмів. З такого каменю, званого «сочевичним» за форму включень, на Русі іноді будувалися храми і церкви.

Хемогенние породи формуються в результаті утворення осаду при зміні умов, наприклад при висиханні водойм, вода яких була насичена якимись мінеральними речовинами, скажімо, солями. Так утворюються евапоріти – опади, що виникли при випаровуванні з дна лагун і солоних озер. Ці опади стали гірськими породами: гіпсом, калійними солями, содою, Галіт. Величезний за площею затоку Кара-Богаз-Гол на східному узбережжі Каспійського моря є подібною «лабораторією» для освіти майбутніх хемогенних гірських порід.

Посилання на основну публікацію