Процеси, що відбуваються в атмосфері, безперервно змінюють її стан на всіх висотах. Змінюється і погода, яка характеризується метеорологічними елементами, тобто температурою і вологістю повітря, хмарністю і атмосферними опадами, вітром та іншими явищами, не тільки біля поверхні землі, але і на висотах, де пролягають авіаційні траси.
Основні відомості про погоду і клімат отримують на метеорологічних станціях інструментальним і візуальними спостереженнями.
Вони дозволяють вивчити фізичний стан атмосфери в певні проміжки часу і простежити за його змінами. Інструментальні спостереження здійснюються з допомогою спеціальних приладів, що встановлюються біля поверхні землі на метеорологічних станціях і піднімаються на висоти — на гумових кулях, літаках, аеростатах та інших літальних апаратах.
При інструментальних спостереженнях отримують кількісні характеристики таких метеорологічних елементів, як температура, вологість, тиск повітря, швидкість і напрямок вітру біля поверхні землі і на висотах, а також дані про:
- нижні та верхні межі хмар;
- кількість опадів;
- складі повітря;
- розподілі променистої енергії тощо.
При візуальних спостереженнях проводиться якісна оцінка форми і кількості хмар, видимість, тобто прозорості повітря, характеру й інтенсивності опадів, заметілі, грози, паморозі, туману, роси, інею, зірниці, запорошених бурь і т. п.
Спостереження проводяться на всіх метеорологічних станціях в одні і ті ж терміни чотири рази в добу, а на багатьох станціях і щогодини. Крім того, метеорологічні спостереження за однотипною методикою ведуться на багатьох торгових і військових судах, а також спеціальних експедиційних кораблях.
Існують і непрямі методи вивчення будови атмосфери. Вони застосовуються головним чином для отримання інформації про високих шарах атмосфери у малодоступних для зондування місцях.
До непрямих методів належать спостереження за світловими явищами в атмосфері, розповсюдженням звукових хвиль і радіохвиль.
Такі світлові явища, як спектри полярних сяйв, світіння нічного неба, висота загоряння і загасання метеорів, яскравість сутінкового неба та ін., дозволяють судити про густини й температури повітря, швидкості і напрямку повітряних потоків на різних висотах. З перламутровим хмар визначаються вітер і вологість повітря на висоті 24-28 км, зі сріблястим хмар — повітряні течії на висоті близько 80 км.
По аномальному поширенню звуку встановлюються температура, тиск, вітер; ті ж елементи визначаються з метеорних слідів на висотах 50-150 км. Про ультрафіолетову радіацію кажуть по вмісту озону в атмосфері, по-випромінювання нічного неба — про склад та температури повітря на висотах 60-70 км, а з полярних сяйв — на висотах 80-1000 км
Однак розвиток техніки дозволяє все більше від непрямих методів вивчення верхніх шарів атмосфери перейти до інструментальним спостереженнями, з допомогою метеорологічних ракет і штучних супутників Землі.